Аналіз вірша Ігоря Калинця «Я радо йду у твій полон» викладений нижче.
“Я радо йду у твій полон” аналіз вірша
Тема: зображення почуття кохання як вияв життєвої гармонії.
Ідея: показати, що справжнє кохання несе щастя в життя людей.
Рід: лірика.
Вид лірики: інтимна.
- Епітети: звабливі, темні зіниці; густе маєво; синій степ; невгасима радість.
- Порівняння: пахнеш ти, як синій степ.
- Метафори: я йду в зіниці; з долонь стікає сонця мед на мене; степ омитий вітрами; понесеш в очах, зіницях радість; травень нас звінчав; травень дав сподівання сина.
Ліричний герой закоханий. Він готовий добровільно потрапити у полон, у полон любові. Його чарують очі коханої. Руки цієї жінки є найкращими та найсолодшими. З них немов «стікає сонця мед» ( мед – сивол чистоти, раювання; сонце – життєва сила, продовження життя; вічна молодість). Тобто автор натякає на те, що його обраниця є чистою; коли він поряд з нею, то відчуває надходження сили та щось подібне до раю. Закохані помічають, що все, що їх оточує є особливим, що дечого вони раніше навіть не бачили («ростуть над нами дивні трави»).
Результат сильного почуття – зачаття дитини. Це для закоханих є справжньою радістю. Вони чекають чогось нового – нового життя.
Автор: Natali
Калинець Ігор “Я радо йду у твій полон…”
Я радо йду у твій полон,
в зіниці звабливі і темні.
Із човників твоїх долонь
стікає сонця мед на мене.
І виростає маєво густе,
ростуть над нами дивні трави.
І пахеш ти, як синій степ,
омитий свіжими вітрами…
А потім понесеш в очах,
в зіницях
радість невгасиму,
що в травах
травень нас звінчав,
що дав нам сподівання сина.
