Мітохондрії – органели клітин еукаріотів, поверхневий апарат яких складається з двох мембран, розділених міжмембранним простором. В даній статті ми детально розглянемо яку будову мають мітохондрії.
Які особливості будови мають мітохондрії?
Мітохондрії (від греч. mitos – нитка і chondrion – зернятко, крупинка), це – хондріосоми, які постійно присутні в клітинах тварин і рослин, органоїд, який забезпечує клітинне дихання, у результаті якого енергія вивільнюється або акумулюється в легко використовуваній формі.
Мітохондрії хорактеризуються рядом характерних морфологічних, біохімічних та функціональних властивостей:
– розмір,
-форма,
– особливість зафарбовуватись,
– специфічна структурна організація,
– ліпопротеїдний склад та вміст великої кількості ферментів і коферментів, які разом приймають участь в процесах трансформації енергії в клітині.
Будова мітохондрій
Мітохондрії всіх організмів від дріжджів до вищих тварин оточені двома мембранами: зовнішньою та внутрішньою.
Зовнішня мембрана мітохондрії гладенька.
Внутрішня мембрана утворює вирости в мітохондріальний матрикс – кристи; у матриксі містяться ДНК, рибосоми і різні включення. Рибосоми іноді прикріплюються до внутрішньої мембрани або утворюють полісомні ланцюги.
Форма крист може бути пластинчастою або трубчастою, вони розташовуються або паралельно довгій осі мітохондрії (аксони нервових клітин, поперечно-смугасті м’язи), або перпендикулярно їй (клітини печінки, нирок). Кристи мітохондрій досить лабільні утворення і легко переходять з однієї форми в іншу, а іноді можуть і редукуватися.
Внутрішнє середовище мітохондрій називається матриксом. У мітохондріях є дві порожнини. Перша з них — це міжмембранний простір, розташований між зовнішньою і внутрішньою мембранами. Друга — внутрішня камера, яка оточена внутрішньою мембраною й заповнена матриксом.
У клітині може бути від кількох штук до кількох тисяч мітохондрій.
Структура мітохондрій залежить від функціональної активності тканини й організму. При цьому може змінюватися не тільки форма і кількість мітохондріальних крист, але і кількість самих мітохондрій.
Зовнішня і внутрішня мембрани мітохондрій значно розрізняються між собою. При підвищенні або зниженні осматичного тиску внутрішня мембрана відповідно зморщується або розправляється, легко переходячи з одного стану в інше; зовнішня мембрана здатна лише до необоротнього розтягнення, яке веде до розриву. Видаляючи таким чином зовнішню мембрану, одержують препарати ізольованої внутрішньої мембрани мітохондрій. Відрізняються мембрани і проникливістю: зовнішня мембрана характеризується неспецифічною проникливістю, а проникність внутрішньої, навпроти, високоспецифічна. Мембрани мітохондрій неоднакові і по стійкості до різних ферментів і детергентам.
Зовнішня мембрана мітохондрій бідна ферментами; небагато їх і в міжмембранному просторі. Зате внутрішня мембрана і мітохондріальний матрикс буквально насичені ними.
Мітохондрії утворюються шляхом поділу. Для забезпечення діяльності мітохондрій вони мають власну ДНК у формі кільцевих молекул і рибосоми прокаріотичного типу.
Основна функція мітохондрій — забезпечення клітин енергією.
Ефективно виконувати свої функції мітохондрії можуть завдяки тому, що вони містять ферменти, які окисляють вуглеводи, деякі амінокислоти, а також жирні кислоти. У результаті цих реакцій звільняється енергія, що безпосередньо кліткою не використовується, але накопичується в АТФ, що синтезується в мітохондріях. Реакції звільнення енергії пов’язані з елементарними частками, розташованими на поверхні зовнішньої й внутрішньої мембран мітохондрій. Ці частки виконують, очевидно, різні функції: 1) здійснюють окисні реакції, у результаті яких звільняються електрони; 2) переносять електрони уздовж ланцюга з’єднань, що беруть участь у синтезі АТФ; 3) каталізують реакції синтезу, що одержують енергію від АТФ.
Тепер ви знаєте які особливості будови мітохондрій дозволяють їм ефективно виконувати свої функції.
