«Євшан-зілля» аналіз (паспорт твору)

«Євшан-зілля» аналіз твору – тема, ідея, жанр, художні засоби, переказ, композиція, історія створення описані в цій статті. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.

Микола Вороний «Євшан-зілля» аналіз (паспорт)

«Євшан-зілля» — поема Миколи Вороного, написана у Полтаві у 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам’ять. Актуальна для денаціоналізованих українців, ця легенда надихнула Вороного, і не тільки його, на поетичне відображення пробудження самосвідомості людей, які втратили своє національне коріння.

Автор – Микола Вороний

Рік написання – 1899

Жанр «Євшан-зілля»: ліро-епічний твір, поема.

Літературний рід – ліро-епос

Тема «Євшан-зілля»: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина , який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля.

Ідея «Євшан-зілля»: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.

Основна думка:

1) щастя можна знайти тільки на рідній землі;

2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають».

3) Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
ніж в землі чужій, ворожій
в славі й шані пробувати.

Проблеми: патріотизм, історична пам’ять.

Головні герої:

• син половецького хана,
• князь Володимир Мономах,
• віщун,
• євшан-зілля (як образ чудодійної сили).

Композиція «Євшан-зілля»

• Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, занедбали…».

• Зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за допомогою гудця повернути єдину дитину на Батьківщину.

• Кульмінація: хлопець згадав рідний край за допомогою євшан-зілля.

• Розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому.

Художні засоби “Євшан-зілля”

• епітети:слова гучні і мальовничі;  пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій;  кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля;
• метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш
• порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів;
• Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна!
  Чи не те ж з тобою сталось?
  Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?
• синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш.

Короткий зміст «Євшан-зілля»

Горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька.

Йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. Хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. Але це доручення виявилося дуже складним. Бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «…де пустка замість серця, порятунку вже не буде!» Тоді посланець дав понюхати зав’язане у вузлику зілля, привезене з батьківщини. Сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишнобарвний і квітчастий».

Історія написання «Євшан-зілля»

Що М. Вороний поклав в основу твору “Євшан-зілля”? Літописну легенду про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам’ять.

Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку М. Вороний дізнався з Іпатського літопису.

Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Мономаха.

В поемі «Євшан-зілля» проблема, яку піднімає автор, є актуальною і сьогодні, бо розкидала мачуха-доля українців по різних куточках земної кулі. І є нашого цвіту та й по всьому світу. Але хочеться, щоб кожен завжди пам’ятав предковічну, прадідівську землю, що відома всюди своїми рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною звитягою і милосердям до скривджених.

«Євшан-зілля» аудіокнига. Микола Вороний

Яка головна думка поеми «Євшан-зілля»? возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.

Поема М Вороного Євшан-зілля” є ліро-епічною, тому що має ознаки і епосу і лірики. Поема відноситься до ліричного твору, тому що написана у формі вірша, поділеного на строфи, є рими та ритм. Також у поемі є ознаки епосу (розгорнутий сюжет, композиція, розповідь про життя головних героїв).