«Зачумлені звірі» — одна з найвідоміших байок Жана де Лафонтена. У ній засуджуються характерні вади тогочасного суспільства. На прикладі взаємин Лева з іншими звірами Лафонтен показав, як зазвичай складаються стосунки короля (царя) з тими, хто його оточує. Нещирі й улесливі придворні виправдовують будь-які дії короля, оскільки самі є такими ж грішниками, а в усіх бідах завжди звинувачують простих людей.
«Зачумлені звірі» аналіз байки
Автор – Жан де Лафонтен.
Збірка – «Вибрані байки»
Літературний рід – епос
Жанр – байка
Рік публікації – 1678
Тема «Зачумлені звірі» — розповідь про те, як лісові звірі обирали під час чуми «найбільшого» грішника.
Ідея «Зачумлені звірі» — несправедливість суспільства, у якому одним можна все, а іншим — нічого.
Головна думка: у суспільстві панує несправедливість: винним визнають не того, хто справді винен, а того, хто не має влади або багатства.
Лафонтен пише про звірів, але має на увазі людей: «Всі розмовляють у моїх працях,навіть риби, і те, що вони говорять,стосується нас усіх». Отже, важливі для людей істини Лафонтен висловлював не прямо, а за допомогою алегорії.
“Зачумлені звірі” герої
Лев — правитель (цар, можновладець), який вдає розкаяння, але залишається недоторканим.
Лис — підлабузник, що виправдовує злочини сильного.
Вовки, тигри — хижаки, які робили жорстокі вчинки, але теж отримують виправдання.
Осел — чесна, але бідна і беззахисна істота, яка щиро зізнається у дрібному грішку й стає цапом-відбувайлом.
Сюжет «Зачумлені звірі» скорочено
Лихо трапилося з лісовими звірами «Чума косила звірину». Лев скликав раду, щоб обрати найбільшого грішника і принести його в жертву, щоб зупинити чуму. За вченого писарчука на звіриній раді виступав Вовк. Лев першим виступив на звіриній раді й визнав усі свої гріхи, зізнався, що він з’їв багато овець та навіть пастуха. Та підлесники кажуть, що то не гріх. Лис каже: “Сумлінність ваша всім може бути за взірець”.
У гріхах починають зізнаватися інші звірі-хижаки. А коли осел зізнався, що ущипнув зелененької травички його звинуватили у “всіх смертних гріхах”. Лісова громада вирішила принести у жертву Осла, бо він найбеззахисніший серед звірів, що зібралися.
Насправді справжнім грішником у байці є Лев (він з’їв не тільки багато овець, але й пастухів), але Лис виправдовує Лева.
«Ви, уївши тих дурних овець,
Їм честь велику виявляли.
А що до пастухів — який то гріх?
Вони нам стільки дозволяли,
Що краще б їх поїсти всіх».
Чому Лис виправдовує Лева? Тому що Лев — цар звірів.
«Зачумлені звірі» мораль байки
«Отак і в нас: є гроші — маєш право,
Немає — то під суд іди».
Отож, мораль байки “Зачумлені звірі” в тому, що судить той, хто має силу. Тому часто карають слабких, а сильні уникають відповідальності.
Байка Лафонтена “Зачумлені звірі” засуджує: лицемірство сильних світу цього, несправедливість суду (невинного осла, який з’їв трохи трави, врешті засуджують до смерті, тоді як справжні злочинці лишаються безкарними); подвійні стандарти (одні й ті самі вчинки оцінюються по-різному залежно від становища в суспільстві).
Пр бабуля
Привет внучка
приходь до мене в гості