«Зачумлені звірі» аналіз та мораль (паспорт твору)

«Зачумлені звірі» — одна з найвідоміших байок Жана де Лафонтена. У ній засуджуються характерні вади того­часного суспільства. На прикладі взає­мин Лева з іншими звірами Лафонтен показав, як зазвичай складаються сто­сунки короля (царя) з тими, хто його оточує. Нещирі й улесливі придворні виправдовують будь-які дії короля, оскіль­ки самі є такими ж грішниками, а в усіх бідах завжди звинувачують простих людей.

«Зачумлені звірі» аналіз байки

Автор – Жан де Лафонтен.

Збірка – «Вибрані байки»

Літературний рід – епос

Жанр – байка

Рік публікації – 1678

Тема «Зачумлені звірі» — розповідь про те, як лісові звірі обирали під час чуми «найбільшого» грішника.

Ідея «Зачумлені звірі» — несправедливість суспільства, у якому одним можна все, а іншим — нічого.

Головна думка: у суспільстві панує несправедливість: винним визнають не того, хто справді винен, а того, хто не має влади або багатства.

Лафонтен пише про звірів, але має на увазі людей: «Всі розмовляють у моїх працях,навіть риби, і те, що вони говорять,стосується нас усіх». Отже, важливі для людей істини Лафонтен висловлював не прямо, а за допомогою алегорії.

“Зачумлені звірі” герої

• Лев — правитель (цар, можновладець), який вдає розкаяння, але залишається недоторканим.

• Лис — підлабузник, що виправдовує злочини сильного.

• Вовки, тигри — хижаки, які робили жорстокі вчинки, але теж отримують виправдання.

• Осел — чесна, але бідна і беззахисна істота, яка щиро зізнається у дрібному грішку й стає цапом-відбувайлом.

Сюжет «Зачумлені звірі» скорочено

Лихо трапилося з лісовими звірами «Чума косила звірину». Лев скликав раду, щоб обрати найбільшого грішника і принести його в жертву, щоб зупинити чуму. За вченого писарчука на звіриній раді виступав Вовк.  Лев першим виступив на звіриній раді й визнав усі свої гріхи, зізнався, що він з’їв багато овець та навіть пастуха. Та підлесники кажуть, що то не гріх. Лис каже: “Сумлінність ваша всім може бути за взірець”.

У гріхах починають зізнаватися інші звірі-хижаки. А коли осел зізнався, що ущипнув зелененької травички його звинуватили у “всіх смертних гріхах”.  Лісова громада вирішила принести у жертву Осла, бо він найбеззахисніший серед звірів, що зібралися.

Насправді справжнім грішником у байці є Лев (він з’їв не тільки багато овець, але й пастухів), але Лис виправдовує Лева.

«Ви, уївши тих дурних овець,
Їм честь велику виявляли.
А що до пастухів — який то гріх?
Вони нам стільки дозволяли,
Що краще б їх поїсти всіх».

 Чому Лис виправдовує Лева? Тому що Лев — цар звірів.

«Зачумлені звірі» мораль байки 

«Отак і в нас: є гроші — маєш право,

Немає — то під суд іди».

Отож, мораль байки “Зачумлені звірі” в тому, що судить той, хто має силу. Тому часто карають слабких, а сильні уникають відповідальності.

Байка Лафонтена “Зачумлені звірі” засуджує: лицемірство сильних світу цього, несправедливість суду (невинного осла, який з’їв трохи трави, врешті засуджують до смерті, тоді як справжні злочинці лишаються безкарними); подвійні стандарти (одні й ті самі вчинки оцінюються по-різному залежно від становища в суспільстві).

«Зачумлені звірі» відео. Жан де Лафонтен