Загребельний “Диво” переказ

“Диво” короткий переказ історичного роману Павла Загребельного варто прочитати, щоб дізнатися істоорію будівництва визначного собору Софії.

Загребельний “Диво” стислий переказ

1965 рік. Провесінь. Надмор’я

Молодий професор-історик Борис Отава познайомився в санаторії біля моря з молодою московською художницею Таєю, привабливою жінкою з оригінальним світобаченням.

Спочатку чоловіка не зацікавила художниця, він був байдужим до танців, не шукав любовних розваг. Уже перед від’їздом, в кафе його зустріла Тая і попросила повернутися в «Ореанду». Він відмовився і вони разом пішли в санаторій. Після цьоєї зустрічі, чоловік зрозумів, що художниця була незвичайною, вона вміла «читати» його думки, вгадувати чого він хоче.

Рік 992. Великий Сонцестій. Пуща

У той день, коли він народився, лежали білі сніги, тиша стояла в подніпрянських пущах. Народившись, дитина заплакала од незвіданості шляху.

Потім був дід Родим. Власне, його широкі руки, від тепла яких дитинча заспокоїлося й притихло. У новонародженого були блакитні очі, тому назвали його — Сивоок. Родим був кремезним чоловіком, мав сиве волосся, мав зі шкури дикого тура одяг. Він був гончарем, клав глину на круг і робив різні вироби. Найчастіше — богів. Потім фарбував і обпалював на вогні.

Дід Родим. Сивоок любив спостерігати за роботою діда, знав богів (Перуна, Белеса, Сварога). Найбільше ж хлопець захоплювався Ярилом, який йому нагадував діда! До них приїжджали купці, які купували богів і посуд. Так і жили вони. Сивоок допомагав дідові, а він навчав його всьому, що знав.

Але якось прийшли люди в чорному зі срібним хрестом, сказали вірити лише в одного бога. Почали бити язичницьких богів на полицях, дід Родим хотів захищати — і загинув. Сивоок виліз через дах й щодуху побіг у пущу.

Він багато днів блукав у лісі, поки не зустрів медовара Ситника. Хлопець закохався в його дочку Величку. Але Сивоок не витримав підневільного життя у Ситника, тому втік у пущу. Там познайомився з Лучуком — вправним стрільцем з лука, своїм однолітком.  Вони вирушили разом у мандри.

1941 рік. Осінь. Київ

У Київ прийшли фашистські окупанти.  Усі, хто не встигли виїхати з міста потрапили у концентраційний табір.

Професор Гордій Отава не встиг евакуюватися з Києва, оскільки до останнього намагався врятувати цінності Софійського собору. Він потрапив до концентраційного табору для військовополонених, де його, як виявляється, наполегливо розшукував колишній колега-науковець, а тепер штурмбанфюрер Адальберт Шнурре (професор, колишній колега Отави). Ніхто з полонених не виказав професора, але він сам викрив себе, коли побачив свого сина Бориса.

Рік 1004. Київ

Сивоок і Лучук дісталися до Києва. Хлопці були вражені красою християнських храмів, найбільше їм сподобалася Церква Богородиці. Якось вони опинились на галасливому київському торзі, де побачили багато дивного. Їхню силу й кмітливість помітив зухвалий та спритний купець Какора (хмизоносець). Какора приголомшений небаченою силою і вправністю хлопців взяв їх до себе сторожами (охоронцями).

1941 рік. Осінь. Київ

Повернувшись додому за допомогою Шнурре, професор Гордій Отава міркує про долю рідної землі, згадує про репресії щодо своїх колег у тридцятих роках.

Під час евакуації Гордій не мав права на евакуацію. Професор залишився рятувати свою унікальну колекцію староруських ікон а також Софію Київську.  Гордій хотів допомогти сину врятуватися, але місце зайняв Бузина, якого Отава зненавидів ще 3 роки тому. У той час його колега професор Паливода готувався до публікації альбому з софіївськими і михайлівськими мозаїками. Згодом Паливоду оголосили ворогом народу і альбом не прийняли на публікацію через його прізвище в передмові. Отава відмовився підписувати публікацію своїм прізвищем, а Бузина  погодився.

Професор зрозумів, що таке війна. Гордій Отава поїхав у Васильків до сестри його колишньої дружини для того, щоб сховати там сина Бориса, але було занадто пізно. Їх впіймали фашисти. Борис втік, а батько опинився в полоні.

Та Борису так і не вдалося втекти, його впіймали есесівці. Отава в розпачі змушений звернутися по допомогу до Шнурре, щоб той допоміг врятувати сина. Шнурре допоміг.

Рік 1004. Літо. Радогость

Какора з Лучуком й Сивооком йшли лісом. Хлопці хотіли втекти, але випадково почули про змову. Перший поплічник купця Джурило задумав тяжку зраду. Товариші вирішили попередити купця. Та купець випадково сплутав Лучука з Джурилом і вбив його. Так Сивоок знову втратив дорогу йому в людину. Хлопець був змушений далі йти з купцем.

Сивоок із валкою купця дісталися до древлянського язичницького міста Радогость і там залишився. Там були статуї богів, схожі на ті, які колись робив дід Родим і споруда у вигляді писанки (житло богів). Він закохався в місцеву красуню Ягоду й почав учитися в язичницької жриці Звенислави малювати, розуміти красу барв.

Через деякий час Какора привів до Радогості воїнів князя Володимира Великого, які після відмови мешканців визнати владу князя та прийняти християнство спалили Радогость. А на місці храму язичницьких богів, що мала вигляд писанки, поставили церкву. Сивоок потрапив у полон.

1941 рік. Осінь. Київ

Два дні побув Отава вдома. Потім його забрали в гестапо на допит і змусили підписати зізнання, що він залишився в Києві щоб вести підривну роботу проти німців. Лише коли втрутився штурмбанфюрер Шнурре, його відпустили.  Отава чудово розумів, що Шнурре не просто так йому допомагає.

Гордій Отава був вимушений погодитися на продовження своєї наукової роботи. Чоловік  передчував свою неминучу загибель. Він дуже хотів, щоб його справу продовжили, тому Отава почав розповідати Борисові про Сивоока.

Рік 1015. Передзимок. Новгород

Молодий князь Ярослав живе з матір’ю Рогнідою в Новгороді. Від народження він мав вивихнуті ноги і не міг ходити. Вилікував його пестун Будий.  Ярослав з дитинства багато чув від матері про батька Володимира і зненавидів його.

В 4 роки Ярослав навчався грамоти, а згодом зрозумів, що він найрозумніший в сім’ї, навіть розумніший за батька. Відтоді він уперше подумав, що згодом має панувати в цій великій землі.

Спочатку Ярослав був князем у Ростово-Суздальській землі, але коли Володимир помітив його успіхи, то призначив його князем Новгородським. Він сподівався, що Добрині не поступляться своєю владою і вб’ють його. Посадник Коснятин підбурив молодого князя йти в похід проти батька.

Ярослав готувався до війни з батьком за київський престол. Якось під час полювання Ярослав зустрів доньку ловчого Забаву і покохав її.

Рік 1014. Літо. Болгарське царство

У Какори Сивоок зазнав страшенних мук. Хлопець кілька разів робив спроби втекти. Одного разу Сивоок все ж втік, і потрапив до християнського болгарського монастиря, прийняв нову віру й ім’я Божидар. У монастирі він вивчив грамоту, навчився оздоблювати книги і писати ікони.

У цей час тривала війна між болгарами та візантійцями (ромеями). Війна почалася через те, що ромейські імператори пообіцяли віддати заміж свою сестру Анну за Івана-Владислава — сина Аарона Мокрого (болгарський цар), а насправді віддали її заміж за Володимира Великого.

Сивоок і кілька монахів вирішили допомогти болгарському цареві Самуїлу, який мужньо стримував наступ ромеїв в ущелині. Але вони запізнились, болгари зазнали поразки. На честь своєї перемоги візантійський імператор Василій звелів привести в Константинополь тисячу полонених і осліпити їх. До їх числа потрапив і русявий Сивоок.

1965 рік. Весна. Київ

На виставці московських художників у Києві Борис Отава побачив незвичайну картину Таї Зикової. Але наступного дня її вже не було на виставці, бо оргкомітет заборонив її показ. Незабаром Борис знову зустрівся зі своєю знайомою Таєю.

Рік 1014. Осінь. Константинополь

Дорогою до Константинополя Сивоок розповідав полоненим про місто, ярмарок, коней (він раніше бував у цьому місці з купцем). Сивоок знав, що їх там осліплять, але іншим про це не сказав.

Коли відбувалася церемонія осліплення і черга дійшла до Сивоока, у ката не витримало серце, і він помер прямо на арені.Люди подумали, що це знак і просили помилувати Сивоока «Білого болгарина». В останній момент імператор змилостився над ним. Хлопця відправили працювати в імператорську конюшню. Але коні боялися Сивоока. Тоді імператор запропонував викупити полоненого.

Славетний майстер Агапіт викупив Сивоока. Агапіт будував церкви та монастирі, а Сивоок став учнем знаменитого майстра, перейняв науку оздоблення храмів. Зустрів у нього й свого земляка Міщила.

1942 рік. Зима. Київ

Штурмбанфюрер Шнурре мав завдання: вивезти всі цінності з українських храмів до Німеччини. Сам він це не міг зробити, йому потрібна була допомога Отави, щоб професор показав йому унікальні фрески в Софії Київській. Гордій не міг цього зробити.

Професор після довгих умовлянь прийняв рішення ніби погодитися допомогти вивезти фрески Софійського собору до Німеччини. . Професор погодився, адже це був єдиний вихід хоч якось спробувати вберегти храм. Працювати він змушений був з німецькими реставраторами.

Кума баби Галі з Літок розповіла, що радянські війська розбили фашистів під Москвою. Гордій попросив, щоб кума з Літок наглянула за Борисом, якщо з ним щось станеться.

Рік 1015. Середліття. Новгород

Ярослав готувався до війни, шукав союзників, не забував і  про Забаву. Він хотів привезти її до себе в палац, але горда дівчина не захотіла бути підложницею. Князь Ярослав наказав побудувати серед лісу таємний терем із церквою для Забави. Дівчина погодилась там жити, якщо буде вільною. Ярослав дав їй нове ім’я — Шуйця.

Князь Володимир помер, не залишивши заповіту. Розпочалася жорстока боротьба за київський престол.

Князів Бориса і Гліба підступно вбили, тому що їм Володимир довіряв найбільше. Ярослав змагався за трон з братом Мстиславом. Він поїхав до Києва, а Коснятина проголосив князем у Новгороді.

Щоб привернути на свій бік варягів, Ярослав одружується з гордою та свавільною красунею Унгігердою.

1966 рік. Весна. Київ

Борис і Тая гуляють Києвом. Молодий чоловік розповідає, як його батька жорстоко розстріляли німці, бо він тягнув час з реставраційними роботами.

Молоді люди закохуються. Борис через два дні має їхати до Німеччини, щоб спробувати забрати історичний документ про будівничого Софії, ймовірно, викрадений у його батька й вивезений. Про цей давній пергамент Отава дізнався із закордонної публікації професора Оссендорфера. Борис запропонував Таї поїхати з ним до Німеччнини.

Рік 1026. Літо. Константинополь

Сивоок працює разом із помічниками Агапіта на будівництві храмів.  Він гарно писав фрески, викладав мозаїку і став найкращим майстром, та він все одно залишився русичем і не хотів дотримуватися ніяких правил. Якось Агапіт, розгнівавшись за щось на Сивоока, відправив його споруджувати храм на віддаленому острові Пелагос. Там Сивоок зустрів бідну дівчину-сироту, яка вміла говорити лише одне слово “Іс-са”.  Хлопець захотів допомогти дівчині, нагодував її, вдягнув і намагався навчити її розмовляти спочатку ромейською, а потім своєю рідною мовою. Але вона довго чинила опір і не хотіла нічого змінювати.

Після смерті імператора Василія, Агапіт відправив Сивоока споруджувати новий храм у Києві. Старшим був призначений Міщило. Сивоок  назвав Іссу своєю жоною і поїхав з нею до Києва.

Рік 1026. Падолист. Київ

Князю Ярославу все більше доводилося вирішувати проблеми зміцнення держави, релігії. Боротьба за владу триває, і він може довіряти лише Ситнику, який колись убив вепра і врятував князеві життя. Тепер Ситник призначений боярином.

Забава (Шуйця) заснувала у своєму теремі монастир і стала там ігуменею Марією. За деякими чутками, в неї народилася дочка, але вона це заперечувала.

Варяги вбили Святополка. Ярослав вважав його братовбивцею, але виявилось, що Бориса і Гліба вбили за наказом Коснятина. За це він ув’язнив новгородського посадника Коснятина, який обстоював права Новгорода.

1966 рік. Перед вакаціями. Західна Німеччина

Борис Отава приїхав до Західної Німеччини, але державний радник не поспішав організувати йому зустріч з Оссендорфером — професором Марбурзького університету (той самий єфрейтор, що колись вбив його батька).

У Бориса були докази, що цінний пергамен належав Київському інститутові, тому він хотів забрати манускрипти і почати проти Оссендорфера судову справу. Щоб потрапити до Марбурга, їм потрібно було знайти державного радника по відшкодуваннях Вассеркампфа.

Рік 1028. Теплінь. Київ

До князя прийшли зодчі Міщило й Сивоок. Міщило видавав себе за грека, говорив грецькою, а Сивоок заговорив до князя рідною мовою. Ярослав розпитував Сивоока про його долю. А далі вони обговорювали проект майбутнього храму.

Сивоок був проти проекту Міщила, який хотів збудувати невелику церкву у візантійському стилі. Він мріяв про величезний храм, який уславив би рідний край, відповідав місцевим традиціям.  Він хотів розмістити мозаїви так, щоб вони збавалися рухливими та живими. Сивоок зробив проект церкви з воску. Князя вразила небачена краса храму і він дозволив Сивоокові збудувати її і зробив його головним будівничим, а Гюргія (грузина) — помічником.

Сивоок знайшов хижину і жив там з Іссою. Дівчині було незвично жити в Києві, вона сумувала за шумом моря, часто ходила до Дніпра.

Міщило думав про помсту Сивоокові. Він знайшов Ситника, який теж ненавидів Сивоока. Чоловіки викрали Іссу, яку так любив Сивоок, познущалися над нею, і дівчина заподіяла собі смерть.

1966 рік. Вакації. Західна Німеччина

Борис Отава, так і не зустрівшись із професором, повернувся додому. Але з’ясував, що це той самий Оссендорфер — денщик та асистент штурмбанфюрера Шнурре, котрий у війну застрелив його батька.

Рік 1032. Київ

Незважаючи на постійні суперечки з митрополитом через канонічні обмеження, Сивоокові все ж удалося збудувати величезний храм. Митрополит Феопемпт підозрював, що в Сивоока — язичницькі уявлення про красу та велич людини, і всіляко йому перешкоджав. Почали розписувати храм. Сивоок намагався орієнтуватися не на ромейські зразки, а на місцеві культурні традиції. Розписуючи фресками собор, Сивоок згадував і діда Родима, і чудовий храм Радогості, і все бачене та відчуте, вкладав у малюнки всю душу. Будівничий пропонував розписати храм і зовні, але це суперечило церковним канонам.

За наказом Ярослава писці записували всі важливі події, вони мали возвеличували князя і його добрі справи. Одним з найобдарованіших був отрок Пантелій. Але він почав писати правду, і це не сподобалось князеві, тому він пояснив, що саме повинен писати Пантелій: про славу, подвиги і добрі справи Ярослава Мудрого.

У родині князя сталася трагедія — померла його маленька донечка. Княгиня Ірина ледь пережила важку втрату. Ситник заспокоював князя і розповів про свою доньку Величку, яка вже давно померла.

1966 рік. Літо. Київ

Невдовзі в Києві всі газети написали про наслідки поїздки Бориса. Знайшлося багато свідків подій зими 1942 року в Києві. Людям була небайдужа доля професора Гордія Отави. Борис відчув, що його професія дійсно потрібна.

Повернувшись із Німеччини, Борис поїхав до Москви, щоб зустрітися з Таєю. Домовився телефоном про побачення. Коли прийшов, то побачив, що жінка пішла з іншим. Пізніше вона надіслала листа, в якому повідомила, що розриває з ним стосунки, бо не змогла пробачити йому те, що окрім собору, йому більше ніхто і нічого не потрібні. Вона сказала, що собору мало для людини. Борис навіть не недочитав лист до кінця.  Хлопцеві було боляче, він дуже любив цю жінку, але й зрадити своїй святині він не міг.

Борис зв’язав рукопис про Софію Київську і заніс його видавцеві.

Рік 1037. Останній сонцеворот. Київ

Будуючи храм, Сивоок ніби вклас у нього частинку свої душі та тіла. Здається, видихся, вийшов увесь. Але ось добудували, треба розписувати. Міщило старанно викладав мозаїку, на якій був зображений князь. Але робив він це дуже повільно, а Сивоок працював швидко, приладжував камінці смальти ніби недбало, але з будь-якого куточка храму вони випромінювали сонце. Оранта великими очима дивилася з-під купола на кожного.

Князь наказав закінчити храм до його повернення з Новгорода. На будівництво приходили дивитися люди. Чутки про диво розійшлися по всіх землях разом з іноземними купцями. Найчастіше приходила й дивилася на Богоматір якась дівчина з дикими, сизо-веселими очима. Сивоок познайомився з нею. Це була Ярослава з Новгорода. Вони покохали один одного. Сивоок почав зникати з будівництва. Днями закохані бродили по Києву, потім по лісах, плавали за Дніпро.

В Чернігові несподівано помер князь Мстислав і Ярослав став самовладцею всієї Русі. Він поїхав у Новгород зі своїм сином Володимиром, щоб настановити його князем Новгорода. Повернувся Ярослав вже не князем, а кесарем.

Сивоок хотів бути лише з Ярославою. Аж раптом прибіг Міщило й попередив Сивоока, що за дівчиною полює боярин Ситник. Під час спроби її захопити Сивоок загинув, а Ярослава втекла.  Ярослава була донькою Шуйці й князя Ярослава, тому й шукав її Ситник.

Князь запитав у Ситника, чи знайшли його дочку. Боярин сказав, що знову втекла, а допоміг їй Сивоок, тому був убитий. Ярослав розгнівався і відправив Ситника в поруб. Отрокові ж Пантелію звелів вилучити пергамент, де написано про Сивоока, і написати новий, що він, Ярослав, заклав церкву святої Софії. Пантелій знайшов Гюргія, і вони поховали Сивоока під плитами собору, а пергамент взяв на зберігання до себе Гюргій.

Згодом освятили Софію, Ярослава коронували. А доньку його так і не наздогнали. Втекла вона, заховалась між людьми. І народила від Сивоока сина. “І син його — серед нас. Завжди з його талантом і горінням душі. І диво це ніколи не кінчається і не переводиться”.