“Жінка в білому” скорочено українською читати книгу Коллінза Ви можете в цій статті. В основу твору покладено гострий захоплюючий сюжет про злочин, який було скоєно заради грошей.
“Жінка в білому” скорочено
Англія, перша половина 19 століття. Молодий викладач малювання Уолтер Хартрайт, скориставшись рекомендацією свого знайомого, професора італійського походження на прізвище Піску, отримує чудове місце у великому маєтку Ліммерідж, розташованому на півдні країни. Власником цього маєтку є есквайр Фредерік Ферлі, хворобливий і недовірливий чоловік, який майже не залишає своїх кімнат. Разом з ним проживають дві племінниці, чарівна білява Лора Ферлі і її зведена сестра Меріан Голкомб, дочка матері Лори від першого шлюбу.
По дорозі в Ліммерідж Уолтер випадково зустрічає досить дивну молоду жінку, цілком і повністю одягнену в усе біле. Дізнавшись про те, що Хартрайт направляється саме в цей маєток, дівчина згадує про те, що колись була там дуже щаслива, вона з великою повагою і вдячністю розповідає про місіс Ферлі, колишню господиню цього маєтку, яка вже пішла з життя, та виявила багато років тому турботу і увагу по відношенню до неї. Разом з тим незвичайна жінка з глибокою образою і страхом говорить про певного баронета з цих же місць, не пояснюючи, втім, яке зло він їй заподіяв, і не називаючи його прізвища. Ледве розлучившись з цією дівчиною, Уолтер зустрічає двох чоловіків, які розпитують його про «жінку в білому» і пояснюють, що вона втекла з лікарні для душевнохворих і її необхідно якомога швидше повернути назад.
Після прибуття до свого нового місця роботи Хартрайт знайомиться зі своїми ученицями, при цьому Лора одразу ж щиро зачаровує його своїми ніжними і лагідними манерами, а Меріан, хоча вона і не дуже красива, також подобається Уолтеру почуттям гумору, рішучістю, доброзичливістю. Меріан відразу ж пояснює новому вчителю малювання, що її батько був бідною людиною, тоді як батько її зведеної сестри Лори належав до числа заможних людей. Вона живе в Ліммеріджі з сестрою після смерті батьків тільки тому, що вона і Лора по-справжньому прив’язані один до одного і не в силах розлучитися.
У свою чергу, Уолтер розповідає Меріан про дивну зустріч з жінкою в білому одязі, і міс Голкомб починає перечитувати листи матері до батька Лори. В одному з них дійсно згадується про те, що в Ліммерідж протягом деякого часу за збігом обставин перебувала разом зі своєю матір’ю дівчинка Анна Катерік, яка зовні дуже нагадувала Лору, та й за віком була старше її лише на рік. Місіс Ферлі писала чоловікові про те, що Анна трохи відстає в розумовому розвитку від ровесників, проте при цьому є дуже милою, доброю, вдячною дівчинкою. Саме в цей час Анна і дала власниці Ліммеріджа обіцянку завжди одягатися тільки в біле в пам’ять про неї. Після цієї розмови Уолтер згадує, що зустрінута їм на дорозі дівчина і зараз дуже схожа на Лору Ферлі, яка виглядала б точно так же, якби перенесла якесь важке захворювання або болісну втрату.
Хартрайт і Меріан вирішують нікому не розповідати про зроблене ними відкриття, вони не хочуть турбувати і засмучувати тендітну Лору. Незабаром Уолтер зауважує, що закохався в міс Ферлі, дівчина також відповідає йому взаємністю. Однак ні він, ні дівчина не вирішуються зізнатися в своїх почуттях, обидва розуміють, що належать до абсолютно різних кіл суспільства, і вчитель малювання ніяк не може бути підходящою парою для дівчини з вищого світу, що є багатою спадкоємицею. До того ж у Лори вже є наречений, якийсь сер Персіваль Глайд з Хемпшира, ці заручини уклав перед смертю ще покійний батько міс Ферлі.
Меріан повідомляє Уолтеру про те, що Лора не вільна, йому нема на що сподіватися і найкраще буде покинути Ліммерідж, оскільки їх любов не принесе ні йому, ні дівчині нічого, крім страждань. Хартрайт згадує, що Анна Катерік говорила про якогось баронета з Хемпшира, вважаючи його справжнім злом, у нього з’являються сильні підозри, що мова йшла саме про сера Персіваль Глайда. Однак йому вже відомо про те, що розум Анни знаходиться в розладнаному стані, і Уолтер не впевнений в тому, що на її слова можна покладатися. Він вирішує остаточно розлучитися з Лорою, залишає Ліммерідж і надовго їде з Англії разом з дослідницькою експедицією.
Коли сер Персіваль прибуває в маєток містера Ферлі, маючи намір укласти шлюб з Лорою, Меріан просить його дати пояснення щодо того, яку роль він відіграв у долі Анни Катерік. Але баронет без всякого збентеження пред’являє лист місіс Катерік, матері нещасної дівчини, де жінка прямо пише про те, що сер Персіваль діяв з повної її згоди, і її дочка Анна в силу свого стану обов’язково повинна перебувати під наглядом лікарів.
Лора, набравшись мужності, просить нареченого повернути їй її слово, кажучи про те, що ніколи не зможе його полюбити, проте Глайд відмовляється, обіцяючи, що неодмінно зробить дівчину щасливою, що він просто не в змозі від неї відмовитися.
Після вінчання Лора і Персіваль на півроку їдуть в Італію, Меріан чекає їх в Блекуотер-Парку, маєтку Глайда. Разом з подружжям Глайд з-за кордону повертається і подружжя Фоско. Граф Фоско, високий і повний італієць, відразу вселяє Меріан певні побоювання і тривогу, хоча він завжди бездоганно ввічливий і ніколи не забуває надавати жінкам знаки уваги. Його дружина, рідна тітка Лори, в минулому відрізнялася досить кепським і уїдливим характером, проте повністю змінилася, ставши дружиною Фоско. Тепер графиня беззаперечно підпорядковується у всьому чоловікові, миттєво виконуючи кожне його прохання. По жодному питанню у жінки тепер немає власної думки, вона завжди повністю погоджується з чоловіком.
Під час прогулянки по околицях Лора зустрічається зі своїм двійником, Ганною Катерік, і та благає її не довіряти чоловікові, нагадує про те, що раніше її мати піклувалася про неї в Ліммеріджі. Лора не може згадати Анну дитиною, але бачить, наскільки та на неї схожа. Тим часом сер Персіваль, якому терміново потрібні гроші, намагається змусити дружину підписати дозвіл на велику позику з її коштів, аби дати їй можливості хоча б прочитати документ, але Лора, обурена його грубістю і безцеремонністю, відмовляється це зробити.
Меріан з сумом зауважує, що від колишньої галантності Глайда давно не залишилося і сліду, з дружиною він тримається вкрай холодно і непривітно, молода жінка не може більше закривати очі на те, що сер Персіваль одружився на Лорі лише через її багатство, і сестра в розмові з нею підтверджує ці висновки. Більш того, чоловік здогадався про колишнє захоплення Лори і ніколи не забуває їй про це нагадати, завдаючи справжнього душевного болю. Одного разу вночі Меріан підслуховує розмову між сером Персивалем і графом Фоско, вона з жахом розуміє, що вони склали план справжньої змови проти Лори, бажаючи від неї позбутися і заволодіти її грошима. Але міс Голкомб не встигає прийняти ніяких заходів, вона сильно застуджується цієї ночі і на наступний ранок впадає в стан безпам’ятства.
Скориставшись хворобою і безпорадним станом Меріан, змовники ховають її в самій віддаленій частині замку, а Лорі повідомляють про те, що її сестра поїхала. Їй пропонують поїхати в гості до її дядечка, містера Ферлі, але в дійсності поміщають в лікарню для душевнохворих під ім’ям Анни Катерік. Ніхто з персоналу не помічає підміни, адже Анна і Лора надзвичайно схожі. У той же час справжня Анна помирає в Лондоні від хвороби серця, і дівчину ховають під ім’ям леді Глайд.
Після одужання Меріан починає розшукувати сестру, не вірячи, що та померла. Вона дійсно бачить Лору в божевільні, але з відчаєм розуміє, що тепер вона фактично не відрізняється від Анни Катерік, і довести, ким ця дівчина є в дійсності, не буде можливо. Підкупивши служителів лікарні, Меріан звільняє Лору, і сестри зустрічаються з Уолтером Хартрайтом, який повернувся після тривалої відсутності і прийшов на могилу Лори, де в дійсності спочиває Анна.
Сестри і Хартрайт поселяються в Лондоні в орендованій квартирі, але Лора майже повністю зломлена всім, що з нею сталося, їй далеко не відразу вдається прийти в себе. Уолтер і Меріан всіляко піклуються про дівчину, але вони розуміють, що не можна до нескінченності ховатися, що Лорі необхідно повернути її ім’я і її майно.
Хартрайт розуміє, що Анна Катерік знала якісь секрети сера Персиваля, і саме тому він намагався заховати її від людей в стінах божевільні. Зустріч з матір’ю покійної Анни, місіс Катерік, не дає ніяких результатів, вона не збирається допомагати Уолтеру і давати йому будь-яку інформацію. Але Хартрайт поступово дізнається про те, що насправді сер Персіваль народився поза шлюбом, запис про вінчання його батьків в церковній книзі був підроблений, тому у нього немає ніяких прав на титул і володіння маєтком. Глайд, дізнавшись про те, що його основна таємниця розкрита, намагається спалити церковну книгу, проте сам стає жертвою пожежі в храмі.
Через деякий час після цих подій Хартрайт, перебуваючи в театрі разом зі своїм старим другом професором Піску, зауважує графа Фоско і бачить, що той чомусь смертельно боїться його італійського приятеля. Піску неохоче розповідає про те, що в молодості він був у себе на батьківщині в якомусь таємному суспільстві, члени якого жорстоко мстяться тим, хто зраджує братство, і саме такої помсти, судячи з усього, все ще побоюється граф Фоско.
Уолтер зустрічається з графом, попереджає його про те, що Піске відомо, де він зараз перебуває, і Фоско чекає неминуча кара, якщо Хартрайт не повернеться до призначеного часу. Він змушує похилого італійця написати всю правду про те, що вони зробили разом з сером Персивалем, і таким чином з’являється можливість повідомити всім про те, що Лора Ферлі насправді жива.
Незабаром Лора виходить заміж за Хартрайта, і у них народжуєьться син. Повернувшись з короткочасної поїздки у справах, Уолтер бачить записку від дружини з проханням якомога швидше прибути в Ліммерідж. У маєтку Меріан повідомляє йому, що містер Фредерік Ферлі помер, і син Лори відтепер стає власником одного з найбільших англійських маєтків.
