“Зимовий етюд” аналіз (паспорт) Володимир Підпалий

зимовий етюд аналіз Аналіз твору

Вірш “Зимовий етюд” належить до пейзажної лірики, його аналіз допоможе підготувати літературний паспорт.

“Зимовий етюд” аналіз вірша (паспорт)

АвторВолодимир Підпалий

Рік написання – 25 січня 1968 року.

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — пейзажна.

Тема: незбагненна краса світу.

Ідея: патріотичні почуття, передані словом.

Основна думка: «Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір, аж синьо в очах…».

Провідний мотив — відтворення романтичної атмосфери зимового вечора; захоплення красою української природи.

Ліричний герой вірша «Зимовий етюд» – людина, яка уміє бачити красу Батьківщини. Він щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло.

“Зимовий етюд” художні засоби:

  • Метафора: синьо в очах, неба льодинку холодну — на шлях,
  • Порівняння: «вечір, мов казка», «казка, як вечір».
  • Персоніфікація: «місто дихає у степи», «все насторожене», «Україна заслухалась і не спить».
  • Інверсія: неба льодинку холодну.
  • Антитеза: заслухалась – не спить.
  • Повтори: “казка”, “Трішки туману і трішки інею”, “за тополями, за огорожами”, “все запорошене, все насторожене”.
  • Епітети «льодинка холодна», «все запорошене, все насторожене»,
  • Анафора «все», «вся».

Кількість строф – дві.

Вид строфи: катрен.

Рими:  інею – Україною, шлях – очах, огорожами – насторожене, степи – спить.

Римування: перехресне (АБАБ)

“Зимовий Етюд” побудовано на прийомі антитези.

Чому “Зимовий етюд” це патріотичний вірш?

Автор двічі вживає слово «Україна», він не показує нам традиційного сільського пейзажу, а змальовує місто, яке «тікає на ніч у степи». Степ – це також невідємна частина традиційного українського пейзажу. Любов до Батьківщини починається з любові до природи, з уміння бачити красиве у звичайному, з усвідомлення необхідності берегти цю неповторну красу, яку так легко знищити.

“Зимовий етюд” Підпалий 

Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну —
на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір,
аж синьо в очах…

Там, за тополями,
за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи —
все запорошене,
все насторожене,
вся Україна заслухалась —
і не спить…

На початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… Але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. Його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної України. Воно образно виражається у грі слів: «вечір, мов казка» і «казка, як вечір».

Зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива.
Не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. Серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. Цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «Україна заслухалась і не спить». Усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, складаючи разом привабливий одухотворений образ Батьківщини.

Вірш “Зимовий етюд” слухати аудіо

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Shkola220

    дякую дуже допомогло

    Відповіcти