Образ Соні Мармеладової в романі “Злочин і кара” Ф. Достоєвського – один з головних. Характеристика Соні Мармеладової з цитатами наведена в цій статті.
“Злочин і кара” характеристика Соні Мармеладової
Соня Мармеладова – дочка бідного чиновника Мармеладова, який спився і залишився без роботи. Щоб врятувати від голоду мачуху і дітей, веде життя занепалої жінки.
Портрет Соні “Злочин і кара”
«Соня була малого зросту, років вісімнадцяти, худенька, але досить гарненька блондинка, з чудовими блакитними очима».
В ім’я порятунку від голодної смерті дітей своєї мачухи і п’яного, неохайного до втрати людської подоби батька, вона йде на вулицю і стає повією. Розуміючи жах свого становища, свою ганьбу ця дівчина зберегла чистою свою душу і відрізнялася винятковою любов’ю до людей і вірою в Бога. Соня не скаржачись несе свій хрест, жертвуючи усім своїм життям, піддаючись заради близьких людей ганьбі.
Ці почуття і страждання дивують Раскольникова, він розуміє душу цієї дівчини, і вона є для нього як би уособленням всього людського страждання. Вражений усім випробуваним в останні дні, він в якомусь захваті пориві кланяється їй в ноги. «Я не тобі вклонився, – говорить він, – я всьому стражданню людському вклонився».
Але внутрішній світ Соні зовсім інший, ніж у Раскольникова: вона категорично заперечує його теорію про право сильних; для неї самоцінне кожне людське життя, до якої у неї ставлення релігійне, і вона не може допустити, щоб життя однієї людини могла служити засобом для іншої. Вона сповідує закон Христової любові, шкодує Раскольникова, бо злочинець для неї – нещасний. Вона плаче над ним і посилає його прийняти страждання і спокутувати гріх, бо того вимагають вищі закони духовного життя.
До Родіона Соня відчуває любов і співчуття, тому не замислюючись розділяє з ним його долю і їде разом з ним до Сибіру.
Прості люди відчувають її доброту. Наприклад, якщо Родіона звичайні каторжники не люблять, то до Соні вони ставляться з ніжністю, відчуваючи її душевне ставлення до людей і називають її «мати ти наша, ніжна…».
Але вплив Соні здобув перемогу і над душею Раскольникова, що пережила повний життєвий перелом, на який у романі тільки робиться натяк. «Але тут вже починається нова історія, – говорить Достоєвський, – історія поступового оновлення людини …»
Цитати до образу Соні Мармеладової:
“Соня была малого роста, лет восемнадцати…”
“…худое, бледное и испуганное личико с раскрытым ртом и с неподвижными от ужаса глазами. Соня была малого роста, лет восемнадцати, худенькая, но довольно хорошенькая блондинка, с замечательными голубыми глазами.”
“Это было худенькое, совсем худенькое и бледное личико, довольно неправильное, какое-то востренькое, с востреньким маленьким носом и подбородком. Ее даже нельзя было назвать и хорошенькою, но зато голубые глаза ее были такие ясные, и, когда оживлялись они, выражение лица ее становилось такое доброе и простодушное, что невольно привлекало к ней. В лице ее, да и во всей ее фигуре, была сверх того одна особенная характерная черта: несмотря на свои восемнадцать лет, она казалась почти еще девочкой, гораздо моложе своих лет, совсем почти ребенком, и это иногда даже смешно проявлялось в некоторых ее движениях.”
“Ему всё хотелось смотреть в ее тихие, ясные глаза, и как-то это всё не так удавалось…”
“Она и желтый‑то билет получила, потому что мои же дети с голоду пропадали, себя за нас продала!..”
“И тут только понял он вполне, что значили для нее эти бедные, маленькие дети-сироты и эта жалкая, полусумасшедшая Катерина Ивановна, с своею чахоткой и со стуканием об стену головою.”
дуже дякую