Блок «Весно, весно, без меж і без краю…»

Олександр Блок «Весно, весно, без меж і без краю…»

Весно, весно, без меж і без краю,-
Владо мрій, що без краю зроста!
О життя! Пізнаю і приймаю!
Шлю привіт тобі дзвоном щита!

Вас приймаю, недолі погрози,
Ласко долі, — вітання й тобі!
В зачарованім царстві, де сльози,
В тайні сміху — не місце ганьбі!

Вас, безсонні за спірками ночі
І світання в фіранках вікна,-
Все приймаю, аби тільки очі
Дратувала, сп’яніла весна!

Сіл пустельні приймаю оселі,
Зруби міст, весь їх морок і бруд,
Піднебесні простори веселі
І пекельний невільницький труд!

Ось, розвіявши в вітрі шаленім
Коси-змії, ти мчиш, ніби птах,
З нерозгаданим божим іменням
На затиснутих зимних устах.

В цім спітканні ворожім не кволий,
Я ніколи не кину щита…
Ти плечей не відкриєш ніколи…
Влада мрії над еами зроста!..

І дивлюсь, ворожнечу зміряю,
Все — ненависть, прокльони, любов;
За тортури й погибель — я знаю —
Все приймаю!.. І знову! І знов!

Переклад: Григорій Кочур 

«О, весна без конца и без краю…» Блок

О,  весна  без  конца  и  без  краю  —
Без  конца  и  без  краю  мечта!
Узнаю  тебя,  жизнь!  Принимаю!
И  приветствую  звоном  щита!

Принимаю  тебя,  неудача,
И  удача,  тебе  мой  привет!
В  заколдованной  области  плача,
В  тайне  смеха  —  позорного  нет!

Принимаю  бессоные  споры,
Утро  в  завесах  темных  окна,
Чтоб  мои  воспаленные  взоры
Раздражала,  пьянила  весна!

Принимаю  пустынные  веси!
И  колодцы  земных  городов!
Осветленный  простор  поднебесий
И  томления  рабьих  трудов!

И  встречаю  тебя  у  порога  —
С  буйным  ветром  в  змеиных  кудрях,
С  неразгаданным  именем  бога
На  холодных  и  сжатых  губах…

Перед  этой  враждующей  встречей
Никогда  я  не  брошу  щита…
Никогда  не  откроешь  ты  плечи…
Но  над  нами  —  хмельная  мечта!

И  смотрю,  и  вражду  измеряю,
Ненавидя,  кляня  и  любя:
За  мученья,  за  гибель  —  я  знаю  —
Все  равно:  принимаю  тебя!

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *