«Ой у степу криниченька» — народна чумацька пісня про трагічну долю чумака, який не повернувся додому з далекої мандрівки. Чумаки лагодили вози, запрягали волів, збиралися у валки й вирушали у Крим по сіль. Дорога була небезпечною, траплялися різні пригоди — і розбійники нападали, і хворіли, і худоба пропадала. Аналіз пісні «Ой у степу криниченька» допоможе підготувати літературний паспорт твору.
«Ой у степу криниченька» аналіз пісні (паспорт)
Назва – «Ой у степу криниченька» (цю народну пісню іноді назвають “Ой у полі криниченька“)
Автор – народна пісня
Жанр: народна соціально-побутова чумацька пісня
Тема «Ой у степу криниченька»: відтворення картини сумного життя чумаків.
Ідея «Ой у степу криниченька»: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці».
Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.
Настрій – сумний. Пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину.
Образи:
- криниченька,
- сива зозуленька,
- зелений байрак,
- чисте поле.
“Ой у степу криниченька” належить до пісень чумацьких.
Художні засоби «Ой у степу криниченька»
У пісні використовуються паралелізми («У степу криниченька, з неї вода протікає — …чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває»); вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори та такі художні засоби:
- Епітет: зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька);
- Пестливо-зменшувальні слова – криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька;
- Звертання: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе».
- «Ой рад би я, моя мила..».
- Повтори: «Ой…», «Умер, умер», «ку-ку».
- Риторичні оклики: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!»
- Метафора: «воли… доріженьку чують».
Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, «жива газета». Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням.
Головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливо
«Ой у степу криниченька» текст читати
Ой у степу криниченька,
З неї вода протікає. (2)
Гей, там чумак сиві воли пасе
Та з криниці напуває.
Воли ревуть, води не п’ють.
Бо в Крим доріженьку чують. (2)
Ой Бог знає, та Бог і відає.
Де чумаченьки ночують.
Ой ночують чумаченьки
В чистім степу при долині, (2)
Розпустили сірі воли пасти
При зеленій муравині.
Умер, умер чумаченько
Та в неділеньку вранці, (2)
Поховали того чумаченька
У зеленому байраці.
Ой прилетіла сива зозуленька.
Та все «ку-ку» та «ку-ку». (2)
— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,
Та хоч правую руку!
— Ой рад би я, моя мила.
Хоч обидві подати: (2)
Насипано та сирої землі.
Що не можу підняти.
Чудовий сайт, аналогів, якого немає!
згодна