“Пломінний день” аналіз

олена теліга пломінний день аналіз Аналіз твору

Пломінний день” аналіз вірша Олени Теліги – тема, ідея, жанр, художні засоби допоможуть скласти літературний паспорт твору.

“Пломінний день” Олена Теліга аналіз (паспорт)

Твір “Пломінний день” Олена Теліга жартома назвала своєю першою “патріотичною спробою”. У цьому вірші вона декларує своє життєве кредо – служити рідній країні.

Автор – Олена Теліга

Рік написання – 1932

Рід літератури: лірика

Жанр – вірш

Вид лірики – громадянська

Тема – роздуми про долю України, нації

Ідея – Державне самоутворення України

Головна думка: «Хочу жити, аж життя не зломить…Хай мій клич зірветься у високість»

Провідний мотив: боротьба за українську державність

Віршований розмір: п’ятистопний хорей з пірихієм

Римування – перехресне

Настрій – життєствердний, піднесений.

Образи: душа, земля, вода, пломінний колір

“Пломінний день” художні засоби

  • епітети – День прозорий, рухливий  натовп, шляхи  великі, невтомний сокіл, покірні  води
  • порівняння «Мерехтить, як пломінь»
  • метафори – «застиглі і покірні води», «душа моя сьогодні грає».
  • риторичні окличні речення «І тому росте, росте прокляття!»
  • інверсія «І душа моя горить сьогодні»

Композиція – 7 строф

Лірична героїня поезії (яка і власне авторка) має глибокі патріотичні почуття. Її найбільша гордість і найбільший біль — Україна, бо навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, знайти однодумців і діяти, щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.

Вірш «Пломінний день» належить до громадянської лірики. У ньому поетка декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя: «Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!». Авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: «Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна». У творі простежується філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа «рушає на шляхи великі». Використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити «застиглі і покірні води», щоб вони «забурлили водоспадом» саме «на землі байдужо-непривітній». Авторка утверджує активну життєву позицію: «Хочу жити, аж життя не зломить…».

ОЛЕНА ТЕЛІГА “ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ”

День прозорий мерехтить, мов пломінь,
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато,
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий натовп
Найгостріше слово — Україна.

І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального квітня
Неможливо в дійсність перелляти,
На землі байдужно-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь безкраю
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні грає
І рушає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у високість
І, мов прапор в сонці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих, —
Геній людський чи лише випадок, —
Щоб застиглі і покірні води
Забурлили водоспадом.

І коли закрутить непогода
І мене підхопить, мов піщину,
Хай несуть мене бурхливі води
Від пориву до самого чину1!

1 Чин (заст.) – діяльність, дія

Якщо Ви можете доповнити аналіз вірша Олени Теліги “Пломінний день”, лишайте інформацію в коментарях.

Оцініть статтю
Додати коментар