Причини розчленування Німеччини

Причини розчленування Німеччини

Головна причина розпаду Німеччини — це поразка у Другій Світовый війны.

Через поразку Нацистської Німеччини в 1945 році та з початком Холодної війни в 1947 році, країна була розділена між двома геополітичними блоками на Східну, та Західну частини. Мільйони біженців зі східної Європи рушили на захід, зокрема, до Західної Німеччини. З’явилось дві нові країни: Федеративна Республіка Німеччина стала парламентською демократією, членом НАТО, одним із засновників майбутнього Європейського союзу та однією з найбільших економік в Світі, натомість, Німецька Демократична Республіка перетворилась у тоталітарну комуністичну диктатуру, супутника Радянського Союзу. Після краху комунізму в 1989 році відбулось возз’єднання Східної Німеччини до Західної.

Досягнення Німеччини в економіці та науці були безсумнівними, але залишалась проблема тривалості повоєнних спогадів, через які європейці ставились до возз’єднаної Німеччини з підозрою.

20 вересня 1949 р. — утворення на території західних окупаційних зон Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). 7 жовтня 1949 р. — створення в радянській зоні окупації Німецької Демократичної Республіки (НДР). 1952 р. — у НДР проголошений курс на будівництво соціалізму. 1953 р. — повстання в Східному Берліні й інших містах НДР проти комуністів подавлено радянськими військами.

13 серпня 1961 р. — спорудження «Берлінської стіни» і припинення вільного пересування між Західним і Східним Берліном. До цього дня з НДР на захід втекло до 2 млн чоловік.

1970 р. — ФРН підписала договори про визнання східних границь зі СРСР, Польщею і, трохи пізніше, з Чехословаччиною.

1972 р. — обидві німецькі держави прийняті в ООН.

Втрати Німеччини у війни досягали 8 %-10 % від довоєнного населення 69 000 000, або від 5.5 до 7 мільйонів людей. З них 4.5 мільйони військових та від одного до двох мільйонів цивільних. Країною запанував безлад, коли 11 мільйонів гастарбайтерів та військовополонених рушили додому, а на зустріч ним, зі сходу, рушили 14 мільйонів біженців та солдатів.

На Потсдамській конференції Німеччина була поділена на чотири військових окупаційних зони, та позбулась незалежності до 1949 року. Провінції на схід від Одеру та Ниси-Лужицької (лінія Одер-Нейсе) були передані Польщі, Литві, та Росії (Калінінградська область); 6.7 мільйони німців з Польщі, та 2.5 з Чехословаччини були вимушені переселитись на захід; більшість з них емігрувала одразу по завершенню війни.

Під час компанії з денацифікації була звільнена, ув’язнена, або страчена більшість представників вищих ешелонів старого режиму, але така доля оминула чиновників середньої та нижчої ланок. Згідно з ялтинськими домовленостями, мільйони військовополонених були використані для примусової праці в Радянському Союзі та інших країнах Європи.

В Східній Німеччині Радянський Союз придушив інакомислення та створив чергову поліцейську державу, колишні нацисти часто потрапляли на роботу в Штазі. Радянський Союз вилучив близько 23 % східнонімецького ВНП в якості репарацій; для Західної Німеччини репарації були значно меншими.

В 1945–1946 рр. становище з житлом та забезпечення харчами було поганим, руйнування транспорту, ринків, фінансової системи уповільняло відновлення. В Західній Німеччині бомбування знищили четверту частину житлового фонду, понад 10 мільйонів біженців зі сходу були розміщені в таборах. Виробництво продуктів харчування в 1946–1948 рр. дорівнювало лише близько 60 % довоєнного рівня, припинились поставки борошна та м’яса зі сходу. Крім того, припинились поставки харчів з окупованих країн, які підживлювали Німеччину протягом війни. Видобування вугілля скоротилось на 60 %, та потягнуло за собою залізниці, важку промисловість, опалення. Промислове виробництво скоротилось більш ніж на половину, та досягло довоєнних рівнів лише наприкінці 1949 року.

Економічна політика союзників спочатку передбачала деіндустріалізацію та розвиток сільського господарства. Промисловість західних окупаційних секторів зазнала невеликих втрат від бомбардувань. Близько 5 % фабрик були розібрані в якості репарацій. Деіндустріалізація стала шкідливою, і США вирішили підтримати створення потужної промисловості в Німеччині для сприяння економічному відновленню в Європі. Сполучені Штати поставляли в 1945–1947 рр. харчі, та надали в 1947 р. позику в $600 мільйонів на відновлення німецької промисловості. В травні 1946 року деіндустріалізація завершилась, частково завдяки наполяганню американських військових. Адміністрація Трумана усвідомила, що економічне відновлення в Європі неможливе без відродження промислової бази в Німеччині. В Вашингтоні було вирішено, що «стабільна, заможна Європа потребує економічного внеску стабільної та продуктивної Німеччини».

3 жовтня 1990 — возз’єднання Німеччини на основі конституції ФРН внаслідок краху комуністичного режиму в НДР і ліквідації цієї країни.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *