“Таємниця козацької шаблі” характеристика героїв

“Таємниця козацької шаблі” характеристика героїв повісті – Наталки, козаків, пластунів, Машки, Антипа та інших допоможе розкрити їх образи, визначити риси характеру.

“Таємниця козацької шаблі” головні герої

• дружна родина Руснаків: тато, мама, їхня донечка Наталочка;
• легкова машина на ім’я Машка;
• дядько Богдан («історик, мандрівник і взагалі вельми цікавий чоловік»);
• національно свідомий, “дуже патріотично налаштований” привид.  Він порадив шукати старовинну реліквію на старому бойовищі, можливо, у замку чи фортеці на заході України.
• пластуни зі Львова Северин та Василь;
• родина національно несвідомих чортів: мати, батько та їхній син — молодий, чепурний чортик Антип;
• «Добірне товариство», яке складалось із чортів, відьом та відьмаків, пан Щуровський (нині щур) колись був козаком, який зрадив своїх у бою під Берестечком; миршавий, дебелий.

“Таємниця козацької шаблі” характеристика героїв

Наталочка Руснак – головна героїня твору, це допитлива та розумна дівчинка. Цій маленька довірлива героїні, якій довелося багато чого пережити. Через випробування до дитини поступово приходить відчуття і розуміння національного. Кілька разів Наталочка зазирнула в минуле і саме тоді збагнула важливу річ: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!». Національне треба відчути всім серцем, побачити на власні очі. Якби Наталка з батьками не змогла вчасно відгадати загадку Антипка і знайти шаблю, вона б мусила все життя брехати

Риси характеру: сміливість, довірливість, уміння дружити, патріотизм, розвинута фантазія, любов до пригод, наполегливість

Батьки Наталки: свідомі патріоти, віруючі, люблять сівати українських пісень, поважають та знають історію своєї батьківщини, мама членкиня Союзу українок, Сестринства святої княгині Ольги й Товариства української мови “Просвіта”;

Чортяча родина: мати, батько та їхній син – молодий, чепурний чортик Антип. Саме вони полюють на козацьку шаблю, аби швидше спекатися священної реліквії, бо не хочуть, щоб у персонажів книжки відродився патріотизм. Тож чорти з усіх сил заважають національному пробудженню, особливо серед молоді – хай краще телевізор дітки дивляться.

Наталка вперше познайомилась з Антипком на бензозаправній станції. Антип постійно перешкоджав Наталці, бо він був чортом і не хотів, щоб знайшли шаблю.

Риси характеру Антипа: хитрість, підступність, самовпевненість, безжальність, відсутність патріотизму, нахабство, насмішкуватість

Шабля – різновид холодної зброї. Вона має клинок ( довжиною більше 100 см) , хрестовину (гарду) та руків’я. Клинок шаблі викривлений, з лезом на вигнутому боці та обухом на увігнутому, має вістря та хвостову частину для кріплення руків’я. Зразки шабель, які ми бачимо, вказують, що козацькі шаблі були доволі тонкі та легкі, ручку мали оздоблену, піхви прикрашені різьбою.

Отримати шаблю справжній січовик міг лише двома шляхами – у спадок від батька чи діда або здобути в бою.

Окремо треба наголосити на особливому значенні шаблі для козака-лицаря. У козацькому середовищі ставилися до шаблі як символу військової звитяги. Козаки повсякчас удосконалювали свою техніку шабельного бою.

Шабля завжди посідала визначне місце у свідомості українців, асоціюючись у першу чергу з козаком – захисником Вітчизни. Оспівана великим Кобзарем як невід’ємний супутник українського лицаря, шабля фігурує у величезній кількості українських народних дум, поезій, прислів’їв та приказок:

• Шабля – це зброя, Шабля – це правда, Шабля козацька – це сила і влада!
• Береженого бог береже, а козака шабля стереже.
• Дай Боже воювати і шабель не виймати.
• Кінь, шаблюка, вітер в полі – і ніхто не здолає козацької волі!
• Козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного.
• В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.

Образ Машки. Машина не нова, не вельми гарна, уже підстаркувата. Зате трішки чарівна. Коли треба, нікого не питаючи, мчить по дорозі швидше за нового іноземного джипа. Машка сама вмикає та вимикає звуковий сигнал, а якось її «ясні кришталеві очі» у потрібний момент своїм блиском легко розігнали всіх чортів та відьом під час їхнього бенкету в Підгорецькому замку, можна сказати – врятували Наталочці життя.

Порівняльна характеристика Наталки та Антипа

“Таємниця козацької шаблі” цитатна характеристика героїв

Наталка:

• “Відколи вона живе на світі, проте ні фортеці, ні замку не бачила жодного разу.”
• “Назавтра вона вбралася в нову сукенку, найкращу із своїх обновок. Мама виклала пишну зачіску, бо як-не-як її побачить незнайомий чоловік, дарма що привид.”
• ” Наталочці дісталося заднє сидіння. Правду кажучи, їй там було непогано. Вона сиділа, немов юна королівна на троні.”
•  «назбирала ромашок, рожевої конюшини, а тоді помітила чудову парасольку лілового сусака, що здіймався при березі. Потягнулася за ним, та враз ноги посунулися кудись донизу, перед очима змигнула лепеха, і… вона шелеснула в воду».
• “Наталочка сиділа з премудрим виглядом, мов цар Соломон на престолі…”
• “Увечері вона довго не могла заснути. Чи то муляла готельна подушка, чи неспокійні думки, що роїлися в голові. Думала про шаблю: чи та коштовна? Думала про Антипа, модного, розумного, упевненого в собі… Чимось він їй не подобався. Певно, занадто гордий. Знов і знов думала про Тараканівський форт, і її проймало передчуття біди.”
• “Собі на лихо Наталочка вдалася худюща. Отже, довго не протягне. Ще й сьогодні майже не снідала, домагаючись повернути в цей форт, бодай йому грець. Хто міг знати, що від яєчні з помідорами залежало її життя! А ще ж вода… Без води людина не витримує. Виходить, шансів у неї небагато. Їй і зараз хотілося пити. І їсти. Голод просто звірячий! Мабуть, минув уже цілий день.”
• “Колись Наталочку знайдуть… Але що, коли то буде вже запізно? У газетах напишуть про мужню дівчинку, яка, рятуючи національну реліквію, пожертвувала власним життям. Так і напишуть: “віддала своє молоде життя”, і то буде гарно й зворушливо… Бідна мама гірко плакатиме. Може, перли й самоцвіти, які знайдуть у Наталочки в кишенях, трошки її розрадять. Вона зробить велику пожертву на відбудову церков, як то їй давно хотілося. Але єдиної рідної донечки це їй не замінить. Як вона шкодуватиме, що часто гримала на дитину, навіть сьогодні вранці! Тут Наталочка згадала, що власне мама тому й гримала, щоб не повертати у форт. Що ж, вона мала рацію, це також її потішить. Наталоччине серце стиснув жаль, що така вона невдатна й безталанна, що пропадає нізащо, ні про що, та ще й з власної вини; по щоці покотилася гаряча крапля, за нею ще, ще… А далі мов прорвалася загата, і дівчинка зайшлася гірким плачем.”

Тато Руснак – «вдягнув вишиванку, мабуть, для того, щоб привид не подумав, буцімто Руснаки не патріоти»

Мама Руснак – «напекла пирогів, пампушок, млинчиків, насмажила котлет і наварила повний термос кави»

Антип: «Він був елегантний і модний до неможливості, зачесаний так гладесенько, що волосся лежало, мов прилизане, тільки на маківці настовбурчувалося двома невеличкими горбочками». «був супермодний і прилизаний, а на ногу й тепер накульгував»

Машка: «Вона не вельми гарна, хоча вважає себе красунею. У неї великі, ясні кришталеві очі – ото через них і зроджуються … претензії на красу. Вночі вони пронизують темряву, наче ніж розм’якле масло». «звичайний автомобіль-легковичок вітчизняного виробництва»