Аналіз вірша С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму» наведений в цій статті. Своїм віршем Станіслав Чернілевський доводить, що сім’я — найвища цінність для людини, і найбільше горе — самотність, закликає цінувати родинне тепло.
«Теплота родинного інтиму» аналіз (паспорт)
Автор – Станіслав Чернілевський
Рід літератури: лірика.
Вид Лірики – філософська
Жанр – ліричний вірш
Рік написання: 1982
Збірка: “Рушник землі” (1986)
Тема: згадування письменником про рідну хату, власне дитинство, матір, її доброту, щирість душі.
Ідея: уславлення найсвятішого для кожної людини — материнської любові, батьківської хати, щасливих років дитинства.
Основна думка: кожна людина ніколи не забуде і пам’ятатиме те рідне місце, де вона народилася, теплоту батьківської оселі, чарівне дитинство.
Головна думка поезії “Теплота родинного інтиму” співзвучна з прислів’ям “Біля рідної матінки добре дитятку”. Оскільки автор прославляє справжню, безкорисливу материнську любов та турботу.
Віршовий розмір «Теплота родинного інтиму» – п’ятистопний хорей.
Художні засоби «Теплота родинного інтиму»
- метафора: «досвіток не скрес», «полум’я гуляє по гіллю», «гіркотина зникає», «печія не катує серце», «душа світає»;
- епітет: «світанковий вогонь».
- зменшувальні суфікси: мотузочком, малесенька.
Станіслав Чернілевський використовує виразну метафору «мотузочком диму / Хату прив’язала до небес», позначаючи таким чином, що мати розтопила піч і дим піднявся вгору.
За допомогою персоніфікації «полум’я гуляє», «печія не катує» створюються яскраві образи родинного затишку й тепла.
«Теплота родинного інтиму» образи
- вогонь у печі – символ сили і єдності родини
- образ неба – символ миру
Образ хати, прив’язаної до неба, передає ставлення автора до батьківської хати як до найвищої цінності, даної людині небесами.
Поезія «Теплота родин ного інтиму…» пройнята правдивою синівською любов’ю до матері, до рідного дому. Ліричний герой крізь усе життя проніс найсвітліші почуття до найдорожчої людини. Вони так само сильні, як і колись у дитинстві. Це безумовна любов, справжній душев ний спокій. Так буває тільки вдома. Навіть дорослим інколи хочеться відчути себе ма ленькими, огорненими маминою ласкою ма люками. Її дбайливі руки ще вдосвіта роз ведуть у печі вогонь, поєднавши рідну хату із всесвітом. Мати ніжно закутає ковдрою плечі, не ставитиме безглуздих запитань, бо знає про сина більше, ніж він сам. Адже лише мати має особливий дар – відчувати свою дитину. Такий тісний духовний зв’язок, справжня щирість, розуміння без слів властиві родинним стосункам.
І та гіркота, що труїла серце дорослого чоловіка, поступово зникає, як примара, ніби розсіюється. Мамина любов творить дива. Читаючи твір, ми розуміємо, що пошанне ставлення до батьків, щирі почуття – це та опора, той життєвий стрижень, який рятує нас від душевного болю не тільки в дитинстві, а й у дорослому віці.
С. Чернілевський «Теплота родинного інтиму» читати
Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.
Весело і з ляком серед печі
Полум’я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.
Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив’язана до неба
Світанковим маминим вогнем.
А до якого виду лірики відноситься це твір?
Вид лірики – філософська