«Три зозулі з поклоном» характеристика героїв

«Три зозулі з поклоном» характеристика образів Марфи, Михайла і Софії

«Три зозулі з поклоном» характеристика героїв

«Три зозулі з поклоном» характеристика Марфи

Марфа Яркова — дружина Карипа, але чоловіка вона не кохала. Вона кохала Михайла, хоча той був далеко і мав дружину з сином.  Марфа – тиха, лагідна, чиста душею,  здатна на велике почуття, незрадлива, порядна, вміє відчувати душею, тужить, переживає, страждає, мучиться, знаходить втіху у синові коханої людини.

Біль Марфиної душі переходить в тугу і страждання, але витримати можна все, коли серце переповнене світлим почуттям, перед силою якого схиляємо голови.

«Три зозулі з поклоном» характеристика Михайла

Михайло – ніжний, чуйний, люблячий батько, вірний чоловік, порядний, працелюбний, відчуває чужий біль, терплячий, сповнений бажанням бачити своїх рідних щасливими, вірить у свого сина, довіряє дружині.

Михайло марно сподівався на щастя. Він мав роботу, яка приносила задоволення і радість людям, бо робив вікна, двері, столи, ослони. А в один день став ворогом народу, за що – не знав.  Далеко він був від своєї рідної землі, від своєї єдиної у світі Соні, від синочка.

Михайло за тисячі верств чув Марфу, проте не зрадив ні дружину, ні сина, бо відчував відповідальність за всіх . Передав сину у спадок силу любові невгасиму. Отак і катувався у снігах та морозах між любов’ю та обов’язком, затемав право сказати «моя єдина в світі Соню».

Михайло ставився до дружини – з любов’ю і ніжністю, а до Марфи – із розумінням і співчуттям.

«Три зозулі з поклоном» характеристика Софії

Софія –спостережлива, розуміюча, співчутлива, надійна,вірна і любляча дружина, ніжна і добра мати, мудра, розважлива, сильна духом, терпляча, горе нерозділеного кохання Марфи болем відгукується в її душі.

Так, Софія мудра у своїй любові, тому спогади її вже не щемлять, не болять — вони закам’яніли…Михайло писав дружині про своє почуття до іншої, бо був певний, що зрозуміє. І не помилився.

Що спільного в характерах Марфи, Софії, Михайла

Спільне — здатність на велике кохання; душевна чистота; вміння відчувати чужий біль,вміння прислухатися і розуміти іншого; співчуття, переживання.

Ця новела схожа на притчу , і автор нас підводить до висновку: любов — почуття, незалежне від людської свідомості, волі, бажання, моралі, воно ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатися поза осудом чи запереченням, має право на існування.

 

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *