Вірш Івана Франка «Безмежнеє поле в сніжному завою»

У вірші «Безмежнеє поле…» І. Франко змальовує алегоричну картину життя — «безмежного поля», досить суворого — «в сніжному завою» (уборі). Ліричного героя мучать «болі» — життєві негаразди. Єдиний товариш — це, можливо, поетичний талант, який може дати розраду, допомогти подолати відчай і жаль. Тому поет устами ліричного героя просить дати йому «обширу й волі» — свободи для творчості. Як і кожна алегорична картина, ця може бути прочитана й по-іншому. Аналіз вірша «Безмежнеє поле…» дасть змогу краще зрозуміти думки героя.

Безмежнеє поле в сніжному завою.

Безмежнеє поле в сніжному завою.
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.

Неси ж мене, коню, по чистому полю.
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *