Володимир Великий значення діяльності
Володимир Святославич, (відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий; бл.956 — †15 липня 1015) —руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський, Великий князь Київський. Наймолодший та незаконнонароджений син Святослава Хороброго, великого князя Київського, та ключниці княгині Ольги Малуші.
У другій половині X ст. великий князь Володимир провів у Київській державі ряд реформ. Однією з найважливіших була релігійна реформа. Сталася найбільша подія в історії держави — Русь прийняла християнство.
Рішенням Володимира перейти у християнську віру літопис пов’язує з його одруженням з візантійською принцесою Ганною. У 988 р. Володимир осадив Корсунь (Херсонес) та зажадав від імператорів Василя та Костянтнна віддати йому в дружини їхню сестру Ганну. Становище для імператорів було безвихідним, і вони погодилися — за умови, що Володимир прийме християнство. Так Володимир був хрещений в Корсуні.
Повернувшись до Києва, Володимир наказав знищити язичницьких ідолів. Статую Перуна прив’язали до кінського хвоста, стягли з гори та кинули в ріку.
Потім Володимир розпочав обернення киян до християнства. Священники, які прийшли із Царграда та Корсуня, хрестили жителів Києва в притоці Дніпра — річці Почайні. Сама дата хрещення киян залишається суперечливою. Аяе традиційно прийняття християнства Руссю датується 988 р — роком хрещення самого Володимира.
Значення переходу до християнства було величезне, бо охопило усі сфери життя — від харчування до міжнародного становища країни. Кам’яна архітектура, іконопис, фресковий живопис виникли на Русі завдяки християнству.
Прийняття християнства зміцнило міжнародне становище Київської Русі. Учорашня “варварська” держава на рівних увійшла до сім’ї європейських християнських народів.
Зміцнивши міжнародне становище держави, Володимир розпочав внутрішні реформи (перетворення).
1. Військова реформа: воїни за службу отримували у власність землю; племінну організацію війська було замінено на феодальну. Почалося будівництво фортець-укріплень біля Києва — “змієві вали”. По річках на півдні Русі зводилися міста, укріплення, що стали опорними пунктами у боротьбі з кочовиками.
2. Адміністративна реформа: були ліквідовані племінні князівства, держава розділена на 8 округів, що ділилися на волості, на чолі яких стояли довірені люди князя або його сини. Київський князь отримав титул “Єдинодержця” (або “Великого Київського князя”). Була створена централізована система управління державою, а Русь перетворилася на ранньофеодальну монархію. Для усунення конфліктів, зближення з представниками місцевої влади та боярами князь влаштовував у Києві «Володимирові бенкети». На них обговорювалися важливі державні справи.
3. Судова реформа: спроба розділити єпископський та цивільний суди.
4. Містобудування: заснування нових міст: Васильків на Київщині, Володимир на Волині; у Києві був зведений Теремний двір, побудована Десятинна церква.
Також Володимир Великий першим з руських князів розпочав карбувати власну монету.
