«Євгеній Онєгін» опис природи

Одним із найважливіших видів авторських відступів у романі Пушкіна «Євгеній Онєгін» є численні поетичні замальовки природи.

«Євгеній Онєгін» опис природи

День, два — нові були для нього
Самотні ниви та сади,
І сутінь бору вікового,
І плескіт тихої води;
На третій поле, гай і трави —
Усе було вже нецікаве,
А там хилило і до сну;
Збагнув він істину сумну,
Що й на селі відради мало,
Хоч там ні вулиць, ні двірців,
Ні карт, ні віршів, ні балів.
Нудьга на нього чатувала,
І бігала за ним вона,
Як тінь чи вірная жона.

 

* * *

Село, де нудьгував Євгеній,
Було мов створене для втіх;
Там ворог пристрасті шаленій
Благословити б небо міг.
Будинок панський самотою,
Від бур захищений горою,
Стояв над річкою; здаля
Лились, як золото, поля
І луки квітами рябіли,
Хати мелькали по горбах,
Блукали череди в лугах,
І розпускав гілля похиле
Занедбаний великий сад,
Житло задумливих дріад.

Картини природи в романі — це його своєрідна музична стихія, яка створює відповідну атмосферу для зображуваного, це спроба через яскраві картини відобразити стан душі героя. Російська природа в романі — це певна основа, без якої і поза якою історичне життя виглядало би як абсурдне і абстрактне. За зв’язками з природою (або їх відсутністю) ми можемо визначати духовність героїв. Одні герої Пушкіна живуть ніби поза природою — вони позбавлені цілісності. І навпаки, внутрішня близькість до природи свідчить про гармонійність, моральне багатство та цілісність образу.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *