І. Гаспринський “Арслан-Киз (Дівчина-Левиця)” читати скорочено варто, щоб згадати сюжет про відважну боротьбу дівчини за свій народ.
“Арслан-Киз” скорочено читати
Місто Учтурфан вже 26 днів знаходиться в оточенні. Близько 30 тисяч китайських вояків і 10 тисяч калмицьких бусурманів на чолі з лютим проводирем на ймення Чі Лінг після вчинення страшної різанини в навколишніх селах обложили Учтурфан. Але місто не здається. Учтурфан чекає підмоги з Кашгару, міста до володінь якого належить. На жаль, з Кашгару немає жодних звісток і мусульмани Учтурфану вже почали непокоїтись. Невже китайці захопили все навколо? Самі ж учтурфанці не можуть ані послати звістку, ані отримати новини ззовні – будь-які гінці, що вирушають з Учтурфану на розвідку, неодмінно потрапляють до рук вояків Чі Лінга. Після марного допиту китайці вбивають мусульманських посланців і настромлюють їхні голови на палі для устрашення.
На 27-й день Чі Лінг підняв білі прапори і послав до Учтурфану посланця з листом. Він пропонував здатись мусульманам і тоді їх буде помилувано. Про те чи варто приймати таку зухвалу пропозицію від ворога в Учтурфані зібралась нарада на чолі з Аладжі-беком та шейхом Іззетом-Аті. Нарада тривала кілька годин і врешті більшість виступила за те, щоб здатись Чі Лінгу. Невідомо чи прийде на допомогу Кашгара, запасів їжі в Учтурфані вистачить ще ненадовго, а власних сил відбитись від ворога точно не стане. Всю розмову чула дочка Іззета-Ати Гульджемал, що знаходилась в сусідній світлиці. Почувши такий висновок, вона не втрималась і, прикривши голову як велить звичай, увійшла на нараду. Дівчина попросила пробачення за своє втручання і сповістила, що сама вирушить в Кашгару за підмогою, аби тільки учтурфанці зачекали на неї. Вона говорила, що зараз не час здаватись, а навпаки варто об’єднатись і стати разом до бою проти ворога. На кінець своєї палкої промови дівчина обрізали своє довге шовкове волосся, чим вразила геть усіх присутніх. Рада постановила дослухатись до слів Гульджемал і зачекати, поки дівчина не повернеться з вістями з Кашгари.
***
Гульджемал була єдиною донькою донькою шейха Іззета-Ати, тож отримувала усю батьківську любов і не мала ні в чому заборони. Вона не була розніженою як інші дівчата її віку, навпаки дуже любила чоловічі розваги – їздити верхи, стріляти з лука й рушниці, вправно володіла мечем та шаблею. Та вона добре вправлялась і з домашніми справами: прибирала, гаптувала килимки, грала на сазі. Тож відпускати свою любу вправну дочку в небезпечну подорож Іззету-Аті зовсім не хотілось. Але Гульджемал була певна в своїх діях, тому батькові нічого не лишалось як дозволити доньці здійснити цей героїчний і потрібний в такий непевний час вчинок.
Напередодні своєї подорожі Арслан-Киз (Гульджемал) спостерігала за рухом війська довкола міста, піднімаючись на напівзруйнований мінарет, з якого було видно на багато кілометрів. Вона зібрала свою зброю, більшість з якої була подарована батьком, отримала благословення від нього, взяла гартованого коня і після цього рушила в путь.
***
Гульджемал-ханум проводив Аладжа-бек. Дівчина вирушала з головної брами міста, а не з додаткової, як того очікували вороги. Була темна ніч, тож вона поводилась обережно й тихо. Гульджемал вирішила йти через болото, бо знала там стежину, якою можна було пройти і те, що ворожі бійці не поткнуться туди. Арслан-Киз знайшла місце китайської варти, зачекала поки обоє вояків сядуть пити чай у своєму шатрі, а тоді вистрілила з рушниці й однією кулею вбила одразу обох. По тому дівчина беззвучно зникла в нічній темряві.
***
«Східний Туркестан розділився на дві частини, на так звані Старе Місто й Нове місто. У Старому Місті мешкає мусульманське населення, а в Новому — китайські солдати й чиновники. Частина населення Нового Міста — дунганці, родом і мовою китайці, що прийняли іслам. Дунганці, оголосивши революцію у внутрішніх землях Китаю, наробивши там переполоху, підняли бунт і в Кашгарі та Кульджі, прагнучи звільнитися від китайської тиранії. В той час як повсталі мусульмани, подолавши на значному обширі китайських вояків, узяли владу до своїх рук, китайці довкола Учтурфана зосередили чималі сили й оточили місто. А в Кашгарі навпаки – мусульмани блокували китайців, що перебували в Новому Місті. Китайці не зважувались лишати Нове Місто, аби знову ширити й утверджувати свою владу над мусульманським населенням. Проте й мусульмани не були спроможні взяти фортецю й остаточно прогнати ворога. Отак і жили, стежачи одне за одним й остерігаючись одне одного. (…) Відтак мешканці Кашгару розділилися на дві партії – одна вважала за ліпше дружити з китайським військом і зносити його владу, друга заохочувала до взяття фортеці й вигнання китайців. На чолі першої партії міський старшина Таштімур-бек та головний суддя, в другій всім заправляли інші судді, керівники медресе та ще деякі поважні особи. Позаяк основна влада в місті, а також військо і зброя були в руках Таштімур-бека, перша партія мала більшу силу й бездіяльно марнувала час».
Мусульмани Старого міста могли почати боротьбу проти китайців лише з допомогою, яку їм обіцяли з Коканда, звідки мав прибути сам хаджа з військом. Та поки ситуація була напруженою. Таким Кашгар і застала Гульджемал. У неї був лист, підписаний її батьком для судді Нуреддіна-хаджі. Опинившись у місті, дівчина одразу поспішила передати послання. Поважний суддя уважно її вислухав, а потім скликав нараду. На нараді з’ясувалось, що кашгарці не зможуть виступити на допомогу Учтурфану, поки не розберуться з китайцями з Нового міста. А це станеться не раніше, ніж з Коканда надійде допомога, що відбудеться не менш як за місяць. Так довго учтурфанці не протримаються і Гульджемал це розуміла.
Арслан-Киз провела в Кашгарі вже два дні і побачила, що місцевий люд дуже незгуртований. Військову підмогу кашгарцям має очолити Якуб-бек, на якого покладали велику надію, тож дівчина написала йому листа, просячи про допомогу якомога швидше.
«Гульджемал сподівалася, що дізнавшись про реальний стан речей, Якуб-бек поквапиться до Кашгару. При тім вона розуміла, що дізнатися про реальний стан речей – це лише пів діла. Між Кашгаром і Кокандом високі гори, засніжені перевали, і війську швидко пройти цей шлях не вдасться. Вона міркувала, як ліпше використати місцеві сили й можливості ще до прибуття Якуб-бека. День у день становище гіршало. Адже китайці, захопивши Учтурфан, відправлять частину війська до Кашгару і тоді спільно з затаєним у Новому Місті ворогом зможуть накоїти лиха. Слід було завадити цьому».
***
Один зі слуг Таштімур-бека запросив Гульджемал на чай. В розмові він похвастався тим, що не раз приносив подарунки для бека від китайських вояків. Гульджемал зрозуміла, що від Таштімур-бека не буде ніякої користі. Вона ще раз звернулась до нього з проханням про наступ на Учтурфан, але він не дав їй ніякої конкретної відповіді. Дівчина зрозуміла, що втрапила в бекову пастку – її кінь був в його стайні, а майже повсюди за нею назирці йшли його служники.
Була п’ятниця – день, коли всі мусульмани, а особливо жінки, ходять в баню. Арслан-Киз прогулювалась базаром, коли знову побачила за собою служку Таштімур-бека. Дівчина прогнала його геть, а сама зайшла в жіночу лазню. Оскільки Гульджемал була одягнена як чоловік і до цього ніхто не здогадався про те, що вона дівчина, цей вчинок викликав неабияке обурення в місцевих, які побачили як вояк заходить у жіночу лазню. Довкола лазні швидко зібралась юрба – люди вимагали або чоловік вийшов з жіночої лазні.
***
Коли Гульджемал зайшла до жіночої лазні в чоловічому вбранні, усі жінки злякались. Та Гульджемал показала, що вона дівчина і попросила допомоги в жінок. Господиня лазні дала їй жіночий одяг, а сама дівчина тим часом розповіла свою історію – вона дочка Іззета-Ати з Учтурфану, прибула просити про допомогу в кашгарців, та побачила, що ні місцевий народ, ні Таштімур-бек не мають наміру допомагати, бо не можуть впоратись з місцевими китайцями. Арслан-Киз довідалась, що Таштімур-бек приймає подарунки і хабарі від китайців, тож воювати проти них не має наміру. Разом з жінками дівчина вийшла з лазні – тепер вона була в жіночому вбранні, але лишилась при зброї і з відкритим обличчям. Вона розповіла усім людям, що зібрались під лазнею, про продажність Таштімур-бека і вони тут же вбили його. Новим очільником став Сулейман-бек. Гульджемал закликала всіх збиратись до боротьби з китайцями і вивісила прапор з ім’ям Аллаха. Люди були вражені її сміливістю і палкістю промови. Після п’ятничної молитви всі мусульмани мали розпочати боротьбу.
Разом з Сулейман-беком Гульджемал скликала військову раду. Домовлено було, що військо розділиться на дві частини – першу більшу очолить Сулейман-бек, а другу, дещо меншу, – Бахадир Бінбаша. Разом з ними була й Гульджемал. Хоробрість дівчини надихала кашгарців, тож вони швидко здолали китайців та узяли Нове місто. Китайцям було запропоновано здатись, але вони відмовились – тож усіх було знищено.
«Оволодівши Новим Містом, Сулейман-бек і Арслан-киз вирішили якнайшвидше спорядити й направити військо на підмогу Учтурфану. Після ретельної дводенної підготовки Гульджемал разом з великим загоном вирушила з Кашгару. Як тільки надійшла звістка про те, що мусульмани оволоділи Новим Містом, а тепер прямують на Учтурфан, китайці зняли облогу й відступили. Учтурфан вільно зітхнув.
Невдовзі з Коканда в Кашгар прибув Гази Якуб-бек, а з ним ще кипчацькі й узбецькі богатирі. Почалося відновлення ханства».
Автор переказу – cup_of_flowers
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua
