Українська народна казка “Золоті яблука” розповідає про дівчину, яка втративши матір, змушена була терпіти знущання мачухи. Та завдяки допомозі чарів стала щасливою. Цікава аудіоказка з малюнками сподобається для дітей.
“Золоті яблука” Аудіоказка слухати
Українська народна казка “Золоті яблука” читати
В сім‘ї було три дочки. Дві вийшли заміж і покинули батьківську хату, а найменша, Марійка, залишилась з матір‘ю та батьком. Вона була найвродливіша з сестер, та, на жаль, не мала щастя. Не встигли відгуляти весілля середньої сестри, як померла мати, і батько привів собі нову жінку.
Та недовго прожив з нею. Мачуха знущалась над Марічкою, батько сумував за першою дружиною, та так і собі пішов на той світ.
Нікого тепер не мала Марійка, тільки корову. Раненько завжди виганяла її на пасовище, давала найсвіжішої трави і виливала їй своє сирітське горе. А мачуха була така зла, що псів бродячих і то більше любила за неї, знущалась як тільки могла.
Одного разу каже Марічці:
⁃ Ти, неробо, тільки мій хліб дарма їси, а робити нічого геть не хочеш. Як поженеш сьогодні корову пасти, то виткай мені на пасовищі з павутини біле полотно. А як не витчеш, то не вертайся додому.
Сіла Марійка на пасовищі і гірко плаче. А корова підійшла до неї і людським голосом питає:
⁃ Марійко, чого ти плачеш?
⁃ Як же мені не плакати, коли мачуха наказала мені на пасовищі виткати їй з павутини біле полотно, а я ткати не вмію.
⁃ Не плач. Подивись мені за ліве вухо і візьми, що тобі треба.
Пригнала дівчина корову додому, поклала полотно на столі, і лягла спати.
Мачуха здивуалась, де вона таке білесеньке полотно взяла. Наступного дня каже їй:
⁃ А сьогодні, лежибоко, принеси мені синього шовку. А як не принесеш, то додому не вертайся.
Втекла би Марійка геть від злої мачухи, та шкода їй корову залишати. Сіла на пасовищі і гризеться, що ж тепер робити.
⁃ Чого зажурилась, Марійко? – питає її корова.
⁃ Та як мені не журитись, коли мачуха наказала принести синього шовку, а де ж я його візьму?
⁃ Не сумуй. Подивись мені в праве вухо і візьми, що тобі треба.
Прийшла ввечері мачуха, а шовк лежить на столі. Дивується, як то Марійка всі її забаганки виконує. Наступного дня відправляє дівчину з коровою на пасовище і наказує принести червоного оксамиту.
Не знала Марійка, що зла мачуха тихцем прийшла за ними на пасовище, сховалась у кущі, і слухає, як вони з коровою розмовляють.
Пригнала дівчина ввечері корову додому, а мачуха каже:
⁃ Завтра будемо ту корову різати, бо вона мало молока дає.
Вибігла Марійка на двір, та так гірко заплакала, шо аж небо засмутилось. Аж дивиться – йде незнайомий дідок.
⁃ Чого ти, дівчино, плачеш? – питає.
⁃ Як же мені, сироті, не плакати, коли нікого не маю на білому світі, тільки корову, та й ту мачуха хоче зарізати.
⁃ Не плач! Сльозами не поможеш. Як заріжуть корову та будуть розбирати кісточки, то ти візьми одну і посади в грядку.
Зробила Марійка так, як дід казав. На другий день на городі виросла яблунька, пишно зацвіла, а на третій день виросли на ній золоті яблука.
Коли хтось чужий підійде і хоче золоте яблучко зірвати, вона гілля підіймає і не дає. А як тільки Марійка підійде, то вона гілочки опускає, щоб Марійка зірвала яблучко.
Якось проїжджав вродливий парубок, а сирітка сиділа під яблунькою. Потягнувся, щоб зірвати золоте яблуко, але яблунька гілля підняла високо, і він побачив Марійку. Так вона йому сподобалась, що каже:
⁃ Якщо ти не проти, я би одружився з тобою.
Марійці теж той парубок сподобався, і вона каже:
⁃ Дай йому яблуко, яблуне.
Яблуня заховала їх під гіллям, і вони вдвох стали рвати золоті яблука. Як обірвали всі до останнього, хлопець посадив ії в свою бричку і повіз до себе додому.
А наступного дня побачили на свому городі яблуню. То вона вночі перейшла за Марійкою. Ще довго вона там росла і родила золоті яблука. Може, і тепер родить, якщо вони ще живуть.
