«Чайка Джонатан Лівінгстон» скорочено читати українською Ви можете за 7 хвилин. Паспорт твору також допоможе в підготовці до уроку.
«Чайка Джонатан Лівінгстон» скорочено
«Чайка на ім’я Джонатан Лівінґстон» – повість-притча Річарда Баха. Розповідає про молоду чайку, яка навчилася літати, та присвячує себе самоудосконаленню і самопожертвуванню.
Частина перша
Коли з рибальського судна спускають сіті з приманкою, то чайки поспішають до них, щоб добути крихти їжі. Лише чайка Джонатан Лівінгстон не приєднується до зграї. Він наодинці виконує тренувальні польоти. Лівінгстон порушує звичні Зграї закони – літає низько над водою і розвиває величезну швидкість. Він прагне досягти досконалості в мистецтві польоту.
Для чайок основа життя здобуття їжі, але Джонатан нехтує цим правилом. Його батьки занепокоєні поведінкою сина, який думає лише про польоти, а поїсти забуває. Батько радить йому вивчати способи отримання їжі, адже це теж для нього щось нове. Джонатан спробував кілька днів пожити життям звичним для чайок: боровся за риб’ячі тельбухи, за залишки хліба. Та розчарований безглуздим матеріалізмом, конформізмом та обмеженістю життя чайок повернувся до тренувань та польотів. Для нього життя чайок здавалося безглуздим.
За тижня Лівінгстон дізнався про політ більше, ніж найшвидша чайка за все життя. Якось досягнувши швидкості 90 миль, Джонатан вдаряється об воду і втрачає свідомість. Отямившись, він чує слова, що чайка не народжена для швидкісних польотів. Герой вирішує все ж повернутися в Зграю, але по дорозі він розуміє, що швидкість можна контролювати, зменшивши довжину крил. Герой із запалом повертається до тренувань і досягає успіху.
Він піднімається вгору на дві милі, згодом злітає на висоту п’яти миль, а його швидкість збільшується до 140 миль. Та коли герой досягає швидкості більше 200 миль він мало не гине врізавшись в Зграю.
Та це не зменшує його запалу. Він продовжує тренування, злітає на висоту 8 миль, освоює швидкісний поворот, мертву петлю та інші фігури вищого пілотажу.
Задоволений своїми успіхами Джонатан повертається до Зграї, де потрапляє на загальні збори. Джонатан чекає визнання та похвал, адже він зміг зробити те, що не вдавалося іншим чайкам. Та Зграя повертається до нього спиною, виганяє його зі свого суспільства через порушення традицій.
Лівінгстона виганяють на Дальні Скелі, але він летить ще далі. Залишок своїх днів чайка проводить на самоті. Джонатан продовжує тренування, щоб досягти все вищих цілей польоту. Він застосовує свої вміння на полюванні: ловить рідкісну та смачну рибу, комах. Герой навчився пролітати значні відстані, навчившись спати під час польоту, він навіть літав під час дощу та туману.
Джонатан прожив «довге щасливе життя» на самоті.
Частина друга
Одного вечора старого героя зустрічають дві білі сяючі чайки, які пояснюють йому, що він багато чого навчився, і що вони навчать його ще більше. Ці чайки молги літати як і він. Сяючі птахи повідомили, що Джонатан належить до їх Зграї і покликали його додому. Злетівши вище хмарам, Джонатан теж став сяяти.
Він опинився в іншому світі, й подумав, що небеса – це рай для чайок. Згодом спогади Лівінгстона про минуле життя згасають. У новому світі він відчуває себе бадьорішим, молодшим, здоровим і енергійним. Він також здатний літати вище з набагато меншими зусиллями.
Джонатан також бачить інших чайок, але їх набагато менше ніж на Землі. Всі птахи тут люблять політ, як і Джонатан, і невпинно тренуються. Вони прагнуть досягти досконалості.
Його вітає новий учитель – Салліван. Джонатан хоче дізнатися більше про польоти і дізнається, що в такому місці рідко можна зустріти молодих чайок. Адже такі птахи, як Джонатан – рідкісне виключення. Решта птахів прилетіли сюди після кількох періодів життя, і Джонатан був винятком. Щоб стати такими, як Джонатан, звичайним чайкам доводиться пройти десятки тисяч світів і прожити десятки тисяч життів.
Старійшина на ім’я Чіанг пояснює Джонатану, що Небеса – це всього лише шлях до особистої досконалості і нічого більше. Чіанг каже Джонатану, що це місце — не рай, а рай — стан досконалості. Джонатан наблизиться до досконалості, коли навчиться літати зі швидкістю думки. Старійшина це вже вміє, і Джонатан просить навчити його.
Чіанг також погоджується навчати Джонатана. Наставник вчить чайку пересуватися зі швидкістю думки шляхом відмови від сприйняття себе як істоти з фізичними характеристиками. Перший час у Джонатана нічого не виходить. Через деякий час Джонатан розуміє, що створений досконалим і його можливості безмежні. Він миттєво переміщається на планету з двома сонцями. На планеті з зеленим небом і подвійним сонцем Чіанг каже Джонатану, що свої переміщення потрібно вчитися контролювати. Тепер Джонатан вчиться переміщатися в часі, в минуле і майбутнє. Настає день, коли пір’я старійшини Чіанга починає сяяти ще сліпучіше. Він зникає, заповідаючи всім вдосконалюватися і пізнати Любов.
Чим більше Джонатан вчиться доброті, тим частіше згадує про Землю, про свою стару Зграю. Він починає розуміти, що для нього найкращий спосіб проявити Любов – це стати вчителем для інших чайок. Йому здається, що там могла з’явитися чайка, що зважилася змінити своє життя. Можливо, цю чайку теж вигнали. Джонатану все сильніше хочеться повернутися на землю.
Салліван вітає Джонатана після того, як він досягає ідеального польоту. Однак Джонатан висловлює бажання повернутися на Землю і допомогти іншим молодим Чайкам, які хочуть дізнатися про політ. Саллівен просить Джонатана не повертатися на Землю, кажучи, що там його знання нікому не потрібні, що він був Вигненцем. Чайка якийсь час займається з місцевими Новачками, але врешті-решт вирішує повернутися. Саллівену він говорить, що вони завжди зможуть зустрітися ще раз-другий в Тут і Зараз.
В один прекрасний день Джонатан прощається і повертається на Землю. Там він знаходить іншу вигнану зграєю Чайку на ім’я Флетчер, яка поділяє ті ж мрії, що й він колись. Джонатан вирішує взяти Флетчера під свої крила і приєднується до нього в образі сліпуче-білої сяючої чайки. Джонатан обіцяє навчити молоду чайку літати і Флетчер стає його першим учнем.
Частина третя
Джонатан починає тренування з Флетчером і бачить, як наполегливо той займається. Він стає майже ідеальним учнем і добре літає. Минає деякий час, і поступово у Джонатана з’являється ще шість учнів, які теж були вигнанцями, які хотіли літати заради радості польоту.
Він тренує їх наполегливо, і вони добре засвоюють нові знання, хоча й не розуміють до кінця навіщо добре літати. Джонатан пояснює їм ідеї всеосяжної свободи увечері, але виснажені учні засинають, слухаючи вчителя.
Після місяців навчання Джонатан стверджує, що тепер усі вони повинні повернутися до зграї і навчити інших прийняти таку свободу польоту. Учні проти, вони бояться повертатися, та все ж слідують за наставником. Їх зустрічають вороже і холодно. Старійшина наказує не звертати на Вигнанців уваги, не розмовляти з ними. Деякий час Джонатан бачить тільки спини одноплемінників, але продовжує публічно навчати своїх учнів.
Згодом учні з Джонатаном влаштовують показовий політ перед зграєю. Декого з молодих чайок це захоплює, вони цікавляться, де Вигнанці навчилися так добре літати? Через годину Старійшина попереджує, що кожен хто спостерігає за вигнанцями сам стає Вигнанцем. Та Джонатана це не спиняє: він тренує своїх підопічних.
Молоді чайки зі зграї захоплюються Джонатаном та його учнями. Вони вважають Джонатана божественним і хочуть вчитися у нього. Вони починають слухати Джонатана уважніше, а ночами їх оточують молоді чайки зі Зграї – їм теж цікаво слухати наставника.
Через місяць молодь Зграї починає переходити до Джонатана. Кількість учнів збільшуються до кількох сотень. У однієї з чайок, Керка Мейнарда було зламане крило, але він хотів літати і Джонатан навчив його. Керк зміг піднятися в небо на очах у ошелешеної Зграї.
На світанку близько тисячі птахів зібралися послухати Лівінгстона. Він говорив, що чайка має право літати, що свобода – це істина сутність, а все, що обмежує цю свободу нічого не значить. Учні були захоплені, вважали його богом.
Одного разу Флетчер не справився з управлінням і випадково вдарився об камінь на великій швидкості. Уже в іншому світі Джонатан пропонує йому або залишитися на цьому рівні, або повернутися на Землю.
Флетчер повертається, але згаю це лякає. Чайки вирішують, що Джонатан – або Диявол, або Син Великої Чайки. Зграя намагається вбити Джонатана та Флетчера. Завдяки вмінню миттєво переміщуватися, яке освоїв Флетчер вони з Джонатаном тікають.
Джонатан вирішує, що він більше не потрібен Зграї. Флетчер боїться залишитися без наставника, він не розуміє, як можна любити збіговисько розлючених птахів, що мало не вбили тебе. Джонатан пояснює, що чайок потрібно бачити такими якими вони є, бачити добро в них, допомагати їм, і тоді вони самі побачать свою сутність. Джонатан просить Флетчера не дозволяти іншим чайкам прирівнювати його до Бога або називати Сином Великої Чайки.
Флетчер не хоче залишитися без учителя, та Джонатан передає свою роль наставника йому: “Тобі я більше не потрібний. Усе, що тобі треба, – це і далі пізнавати самого себе, з кожним днем усе ясніше бачити справжнього Флетчера, для якого не існує межі. Він – твій учитель. Ти мусиш його розуміти і коритись йому, от і все».
Потім тіло Джонатана починає сяяти примарним світлом, він тане в повітрі, залишає земний світ, продовжуючи шлях вдосконалення.
А Флетчер починає тренувати недосвідчених новачків. “Флетчер намагався дивитись на своїх учнів з належною суворістю, він на мить побачив їх такими, якими вони є насправді, і вони не просто сподобалися йому – в цю мить він їх полюбив. “Межі немає, Джонатане?” – подумав він і всміхнувся. І рушив у свій політ до знання.”
Продовження
В останній частині, опублікованій нещодавно, Флетчер продовжує справу свого вчителя, але це дається йому важко, тому що учні все більше уваги приділяють особистості і навіть зовнішності Джонатана, а не його вченню, і при цьому майже перестають тренуватися. Зрештою Флетчер зникає, і протягом кількох сотень років від мистецтва Чайки Джонатана залишається лише безглуздий культ його шанування та повна відсутність майстерності польоту. Все більше молодих чайок не вірять у це вчення, не довіряючи розповідям про надшвидкі польоти. Одна з них, розчарувавшись і бажаючи накласти на себе руки, зустрічає сяючу чайку, що летить так, як ніхто і ніколи раніше в її житті.
Переказ підготувала Гнатюк Юлія.
Авторські права на короткий зміст належать сайту dovidka.biz.ua
привіт з 2022року)))
привіт з 2023року)))
Somebody, ну ты даешь)))
Вернусь в 2025 году, обещаю