«Червоне і чорне» головні герої

Стендаль «Червоне і чорне» головні герої різні, їх історія та почуття нікого не залишають байдужим. Персонажі твору відображають життя різних прошарків суспільства – буржуазію, духовенство, дворянство. Характеристика головних героїв твору «Червоне і чорне» допоможе зрозуміти їх місце у системі образів.

«Червоне і чорне» герої

1. Жюльєн Сорель – головний герой роману “Червоне і чорне”. За походженням він був сином селянина, у дитинстві мрія стати військовим, а згодом вирішив стати зробити кар’єру та священником-єпископом. Але він жадає тільки привілеїв цього одягу. Сам в Бога не вірить. Розумний, розважливий, не гребує в засобах, затятий шанувальник Наполеона, хоче повторити його долю. Думає, що якби народився в часи Наполеона, то домігся б багато чого, а тепер доводиться лицемірити.  Перша соціальна сходинка до його мрії – посада гувернера у будинку мера міста Вер’єр. Жульєн Сорель відносився до вищого товариства, в якому опинився як до битви.  Під час перебування в безансонській семінарії Жульєн прагне досягти успіху за допомогою лицемірства. Розуміє, що заради своїх цілей потрібно добре ставитися до людей, яких не любиш.  Дуже емоційний, пихатий, женеться за становищем у суспільстві. Запальний. Хоробрий. Іноді його почуття переважають над розумом. Жульєн Сорель знав напам’ять книгу «Про папу» Ж. де Местра. Коли через лист пані де Реналь він втратив можливість одружитися з Матильдою він помчав до Вер’єру і стріляв у неї. Після цього замаху він опинився у в’язниці. Жульєн  Сорель на суді сказав, що зневажає суспільство, в якому цінують походження та гроші. Йому було винесено смертний вирок, бо він спокусився на життя іншої людини.
2. Пані де Реналь – дружина мера міста Вер’єр пана де Реналя (стане коханкою Жульєна). 30 років. Щира, простодушна і наївна. Матір трьох дітей.
3. Матильда де Ла-Моль – 19 років; різка, емоційна, іронічна до своїх знайомих, чи не лицемірить з друзями батька. Поводиться як дитина. Читає книги батька (Вольтер, Руссо). І чим більше там протесту сучасності, тим цікавіше їй здається. Вона зацікавилася Жюльєном, бо побачила в ньому героїчну особистімсть
4. Абат Пірар – Сорель зустрічається з ним в семінарії. Абат живить симпатії до розумному учневі, але намагається їх не виявляти. Вони схожі з Сорелем. Більшість їх не любить за розум, начитаність, противопоставленность іншим семінаристам. Кожен готовий донести на них при першому зручному випадку. У підсумку абата виживають з семінарії. Перейти в інше місце йому допомагає пан де Ла-Моль, якому він рекомендує Жюльєна на посаду секретаря.
5. Маркіз де Ла-Моль – знатний вельможа, політик, бере участь у таємних зборах, схожий на ультрароялістов 1820-х. Має велику бібліотеку. Добре ставиться до Сореля з самого початку, поважає його, не зневажає за низьке походження. Цінує його по роботі, допомозі в справах, довіряє юнакові.Маркіз де ла Моль дізнався про одруження й вагітність своєї дочки Матильди з селянським сином Жульєном Сорелем з листа дочки до нього. Чоловік погодився на шлюб дочки з простолюдином, здобув для  Жульєна Сореля патент на чин поручика. Але коли від пані не Реналь прийшов лист він відразу повірив в негативну характеристику Сореля (вона писала, що  він звабив Матильду заради її багатства).
6. Граф де Талер – син єврея, простакуватий, через що піддається впливу суспільства і не має своєї думки. Вбив в дуелі Круазенуа, який захищав честь Матильди, спростовуючи чутки про причину її зникнення, не вірячи анонімним листам. Круазенуа був її прихильником.
7. Пан де Реналь – Мер міста Верьера. Запрошує гувернера для того, щоб похвалитися перед Вально. Вально сам потім стає мером. Обидва турбуються про те, що про них подумають інші. Гонорові, багаті нечесними грошима. Дружелюбно розмовляють один з одним, але позаочі будують підступи.
8. Пан Вально – суперник пана де Реналя, директора Вер’єрського притулку для бідних. Коли він дізнався про любовні стосунки Жульєна Сореля й пані де Реналь від покоївки Елізи,  то надіслав анонімного листа про зраду дружини панові де Реналю.

9. Фуке – був справжнім другом Жульєна Сореля до кінця днів.

«Червоне і чорне» цитатна характеристика героїв

Абат Пірар цитатна характеристика

“Абат Пірар сам додержувався тих правил поведінки, яких він навчав Жюльєна: був щирий, благочестивий, не займався інтригами, ретельно виконував свої обов’язки. Але Господь бог у гніві своєму дав йому жовчний темперамент, дуже чутливий до образ і зненависті. Жодна образа не проходила безслідно для його палкої душі.”

“Суворий абат Пірар, сам того не підозрюючи, любив свою семінарію, де було повно його ворогів, семінарію, якій були присвячені всі його думки протягом п’ятнадцяти років.”

Пан Вально цитатна характеристика

“пана Вально, задоволеного життям директора Вер’єрського притулку для бідних”

“пан Вально, рослий, міцно збитий, молодий ще чоловік, з рум’яним обличчям і густими чорними бакенами, належав саме до тих грубих, зухвалих і крикливих молодиків, яких у провінції звуть “красень мужчина”.

“…(пані де Реналь) … дуже дратувала невгамовна метушливість і гучний голос пана Вально.”

Пан де Реналь цитатна характеристика

“Волосся в нього сивувате, одягнений він у сіре. Він кавалер кількох орденів, має високе чоло, орлиний ніс, і взагалі в нього досить правильні риси обличчя. На перший погляд, гідність сільського мера в ньому поєднується з тією приємністю, що буває властива людині під п’ятдесят років.”

“Пан де Реналь, як кажуть, походить із старовинного іспанського роду, що оселився в цій країні задовго до завоювання її Людовіком XIV. Від 1815 року пан де Реналь соромиться того, що він фабрикант: 1815 рік зробив його вер’єрським мером. Товсті мури, що підтримують тераси його розкішного саду, який спускається аж до річки Ду,— теж винагорода панові де Реналю за спритність у торгівлі залізними виробами.”

“Вер’єрський мер завдячував своєю репутацією дотепної і гарно вихованої людини півдесяткові жартів, успадкованих ним від дядька. … До того ж він був ще й дуже чемний — за винятком тих випадків, коли йшлося про грошові справи, а тому його не без підстав вважали за найбільшого аристократа у Вер’єрі.”

Маркіз де Ла-Моль цитатна характеристика

“…короля мав супроводити маркіз де Ла-Моль, предки якого з давніх-давен були губернаторами цієї провінції.”
“пан де Ла-Моль. Жюльєнові він здався погордливим і навіть зухвалим.”

“Не можу зрозуміти, як маркіз де Ла-Моль домагається цього, але він має зв’язки з найвидатнішими людьми всіх партій. Ця людина ніколи не зазнає поразки.”

“Пан де Ла-Моль, змушений задовольнятись товариством Жюльєна, дуже здивувався, переконавшись, що в того є якісь власні думки.”

“Якщо пан де Ла-Моль пройде в міністри, Жюльєн міг сподіватися стати єпископом;”

Тепер ви знаєте, які головні персонажі “Червоне і чорне”, їх риси характеру та прагнення.

«Червоне і чорне» скорочено (аудіокнига українською мовою)