Образ Жульєна Сореля

Жюльєн Сорель – головний герой роману Стендаля “Червоне і чорне”, він хоче досягти мети будь-якими засобами.  Трагедія Жульєна Сореля полягає, перш за все, в неможливості реалізувати свої ідеали у оточуючій дійсності. Жюльєн не відчуває себе своїм ні серед аристократів, ні серед буржуа, ні серед духовного стану, ні, тим більше, серед селян. Характеристика Жюльєна Сореля розкриває його образ та пояснює поведінку.

Образ Жульєна Сореля у романі “Червоне і чорне”

Жюльєн Сорель – представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власної гідності, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. Він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості.

Визначна риса характеру Жульєна Сореля – честолюбство.

За походженням Жульєн Сорель був сином колишнього селянина, сином теслі. Саме низьке походження завадило Жульєну посісти гідне становище в суспільстві.

Герой живе в маленькому провінційному містечку Вер’єрі з братами та батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. Батько не розумів сина, який захоплювався читанням.

«Усі домашні зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька …»

Юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був Наполеон, найулюбленішим твором – «Меморіал Святої Єлени». Навіть у матраці свого ліжка в будинку панів де Реналь Жульєн Сорель переховував портрет Наполеона.

Та подорослішавши він розуміє: єдина можливість чого-небудь досягти в житті  – стати священником.

“Пробити дорогу — для Жюльєна означало насамперед вирватись із Вер’єра; він ненавидів свою батьківщину. Від усього, що він тут бачив, холонуло його серце.”

І він отримав хорошу можливість чогось досягти, коли його наймає мер Вер’єра пан де Реналь. Жюльєн став гувернером. Уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, а пані де Реналь відчувала до нього щось більше, ніж просто повагу. Однак Жюльєн почував себе чужим у цій родині:

«він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчку стола …»

Життя в будинку пана де Реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами та плітками.  Жюльєн почував себе самотнім у цьому світі. Завдяки заступництву кюре Шелана Сорель потрапляє в Безансонську духовну семінарію.

“Якщо Жюльєн — ламка очеретинка, хай гине; якщо він людина мужня, хай пробивається сам”,— так міркував абат.

Жульєн навчався старанно, але від семінаристів тримався осторонь. Під час його навчання в семінарії, на думку семінаристів, він завинив у «найжахливішому гріху» — він мислив, міркував сам, не корився авторитетам.

Дуже скоро Жюльєн побачив, що знання тут не поважають, що там заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». Як не намагався юнак стати таким як всі, він не міг сподобатися семінаристам, бо сильно відрізнявся від інших.

Незабаром його були оцінені: його призначили репетитором по Новому і Старому Завіті. Жюльєн почував підтримку абата Пірара і був вдячний йому за це.

Завдяки прихильності абата Пірар, який дав рекомендації в дім де Ла Моля, Жюльєн переїжджає в Париж. Він стає особистим секретарем впливового політика маркіза де Ла-Моля.  Перед ним відкривався новий світ. Але цей новий світ був таким же, як і світ у Вер’єрі та Безансоні. Все було засноване на лицемірстві та наживі.

Жюльєн приймає всі правила гри та намагається зробити кар’єру. Його очікувала блискуча перемога. Але роман з дочкою маркіза Матильдою розладнав всі плани Жюльєна. Матильду, цю світську красуню, привабили в Жюльєні його розум, неординарність і безмежне честолюбство. Але любов ця була зовсім не схожа на яскраве і світле почуття, яке пов’язувало Жюльєна з пані де Реналь. Любов Матильди і Жульєна скоріше нагадувала дуель двох честолюбців. Але вона цілком могла б закінчитися шлюбом, якби не лист пані де Реналь, написаний під впливом братів-єзуїтів.

Скільки прекрасних планів, виплеканих здавна, розсипались на порох перед сердегою за одну мить! — думав Жюльєн.

Лист пані де Реналь зруйнував всі плани Жюльєна і ставив крапку в його кар’єрі. Прагнучи помститися, він здійснює безрозсудний вчинок – у церкві стріляє в пані де Реналь.

Отже, все, чого так довго і цілеспрямовано домагався Жюльєн, доводив, що він Особистість, було зруйновано. Після цього будуть в’язниця, суд, вирок. Довго розмірковуючи перед судом, Жюльєн розуміє, що йому немає в чому каятися: саме те суспільство, куди він так прагнув потрапити, побажало зломити його, в його особі воно вирішило покарати тих молодих людей низького стану, які насмілилися проникнути у «вище суспільство». Справжньою причиною вироку Жульєну Сорелю стала реакція буржуазного суспільства на честолюбні плани плебея.

Жюльєн знаходить в собі мужність гідно зустріти смерть. Його стратили на гільйотині. Так гине розумна і непересічна людина, що зважилася зробити кар’єру, не гребуючи ніякими засобами.

«Червоне і чорне» українською мовою (аудіокнига)