Мабуть Ви чули, що лишайники є індикаторами забруднення. Наскільки вірне це твердження?
Чому лишайники називають індикаторами чистоти повітря?
Лишайники – індикатори чистоти повітря, бо вони ростуть тільки в чистому середовищі.
Лишайники дуже чутливі до забруднення повітря, димом, сірчистим газом. Вони можуть поширюватися там, де чисте повітря. З їх відмиранням залишається органічна речовина, на якій можуть оселятися інші рослини.
Ще в XIX столітті деякі ботаніки вважали що якщо лишайники ростуть на дереві значить воно захворіло або вони своєрідні паразити харчуються соками дерева. А виявилося, що лишайники на деревах свідчать саме про здоров’я лісу!
І пізніше з’ясували що якщо їх багато, екологічна обстановка нормальна, і рослинам тут добре. А ось якщо з лісу лишайники зникли – значить, і лісі загрожує біда тут забруднене повітря відходами людської діяльності, а в брудному повітрі лишайники не ростуть!
При вивченні лишайників, які ростуть у містах були виявлені загальні закономірності:
– чим більше індустрії в місті, тим більше забруднене повітря, і тим менше зустрічається в таких місцях лишайників, вони менше покривають стовбури дерев і мають низьку життєздатність;
– при підвищенні ступеня забруднення повітря першими зникають кущисті лишайники, за ними – листуваті, а вже потім накипні.
Видовий склад лишайників у різних частинах міста (у центрі, на околицях, в індустріальних районах, у парках) виявляється настільки різноманітним, що вчені стали у межах міст виділяти так звані «зони лишайників».
Вперше вони були виділені у Стокгольмі, де:
– фабричний район назвали «лишайниковою пустелею», бо повітря було досить забрудненим і лишайників майже не було;
– «зоною змагання» називали частину міста із середнім забруднення повітря, де лишайників було зовсім мало;
– «нормальна зона» – периферійні райони, де зустрічається велика кількість видів лишайників. Пізніше такі області стали виділяти і в інших великих індустріальних містах. Цікаво, що з кожним десятиріччям «лишайникова пустеля» збільшується за площею.
За останні сто років було з’ясовано, що із компонентів забрудненого повітря на лишайники негативно впливає діоксид сірки. Ця речовина у концентрації до сотих міліграма на 1 м3 повітря починає свою негативну дію: у хлоропластах з’являються бурі плями, починається деградація хлорофілу і плодові тіла стають кволими. Концентрація до десятих міліграма згубно діє на всі види лишайників. Штучним шляхом було перенесено природні лишайники у хімічно забруднені місця, і лише незначна їхня частина змогла пристосуватися до отруєного середовища, а всі інші загинули. Тому що у забруднених містах на лишайники діє не лише діоксид сірки, а також оксиди азоту, вуглецю, сполуки фтору…, крім цього у містах повітря сухіше, тепліше та, менш світліше. Адже лишайники люблять вологі місця існування.
Таким чином, прогулюючись по парках, скверах, лісах за допомогою лишайників, а саме їхньої кількості та розмірів, ми можемо визначити у якому місці повітря більш забруднене, а де чистіше.
