Міф про викрадення Європи

Міф про викрадення Європи читати українською

У багатого царя фінікійського міста Сідона Агенора було троє синів і донька, прекрасна, мов безсмертна богиня. Звали цю юну красуню Європою.

Одного разу Європі наснився сон. Вона побачила, як дві жінки — Азія та інший материк, відділений від Азії морем, — боролися за неї. Кожна хотіла заволодіти Європою. Азія зазнала поразки, і їй, яка виховала та вигодувала Європу, довелося віддати її іншій жінці.

Європа прокинулася налякана. Вона не могла зрозуміти, що означає цей дивний сон. Юна донька Агенора смиренно стала молитися богам, просячи відвернути від неї біду, якщо сон справді віщує нещастя.

Потім вона вдягнула пурпуровий одяг, оздоблений золотом, і разом із подругами вирушила на зелений, укритий квітами луг біля моря. Там сідонські дівчата весело гралися й збирали квіти у свої золоті кошики. Вони рвали запашні білосніжні нарциси, барвисті крокуси, фіалки та лілії. А сама донька Агенора, сяючи красою серед подруг, наче Афродіта в оточенні харит, збирала до свого золотого кошика лише яскраво-червоні троянди. Коли квітів назбирали вдосталь, дівчата, сміючись, узялися за руки й почали водити веселий хоровод. Їхні молоді голоси далеко линули над квітучим лугом і лазуровим морем, заглушаючи його тихий, лагідний плюскіт.

Та недовго прекрасній Європі судилося безтурботно насолоджуватися життям. Побачив її син Кроноса, могутній Зевс, володар грому й повелитель хмар, і вирішив викрасти дівчину. Щоб не налякати Європу своєю появою, він набув вигляду дивовижного бика. Шерсть Зевса-бика сяяла, мов золото. Лише на його чолі блищала срібна пляма, схожа на місячне сяйво. А золоті роги були вигнуті, мов молодий місяць, який уперше з’являється в променях пурпурового заходу сонця.

Дивовижний бик вийшов на галявину й легкими кроками, ледь торкаючись трави, наблизився до дівчат. Сідонські красуні не злякалися його. Вони оточили незвичайну тварину й лагідно гладили її. Бик підійшов до Європи, лизнув її руки й почав ніжно горнутися до неї. Його подих пахнув амброзією, і весь простір навколо наповнився цим чарівним ароматом. Європа ніжною рукою гладила золотисту шерсть бика, обіймала його за голову й цілувала. Бик ліг біля ніг прекрасної дівчини, ніби запрошуючи її сісти на нього.

Сміючись, Європа сіла на широку спину бика. Інші дівчата теж хотіли сісти поруч із нею. Та раптом бик схопився на ноги й стрімко помчав до моря. Він викрав ту, яку хотів забрати із собою. Сідонські дівчата голосно закричали від страху. Європа простягала до них руки й кликала на допомогу, але вони нічим не могли їй зарадити.

Наче вітер, нісся золоторогий бик. Він увірвався в море й поплив його блакитними водами швидко, мов дельфін. Морські хвилі розступалися перед ним, а бризки, мов діаманти, скочувалися з його шерсті, не змочуючи її. Із морських глибин виринули прекрасні нереїди. Вони оточили бика й попливли слідом за ним. Попереду плив сам бог моря Посейдон, оточений морськими божествами. Він їхав на своїй колісниці й тризубцем приборкував хвилі, прокладаючи морем шлях своєму великому братові Зевсу.

Тремтячи від страху, Європа сиділа на спині бика. Однією рукою вона трималася за його золоті роги, а другою підбирала край пурпурової сукні, щоб морські хвилі не намочили її. Та боялася вона даремно. Море лагідно шуміло, а солоні бризки не долітали до неї. Морський вітер розвівав кучері Європи й колихав її легке покривало.

Берег віддалявся дедалі більше. Ось він уже зник у блакитній далині. Навколо залишилися тільки море та безкрає синє небо. Незабаром удалині показалися береги Криту. Зевс-бик швидко доплив до острова зі своєю дорогоцінною ношею й вийшов на берег.

Європа стала дружиною Зевса й відтоді жила на Криті. У них народилося троє синів: Мінос, Радаманф і Сарпедон. Слава про цих могутніх і мудрих синів громовержця Зевса рознеслася по всьому світу.