“Джури козака Швайки” характеристика Санька з твору Володимира Рутківського допоможе розкрити образ героя, визначити риси характеру, його уподобання. Цитати до образу Санька викладені у статті.
“Джури козака Швайки” характеристика Санька
Паспорт Санька “Джури козака Швайки”
Вік: 12 років
Місце проживання: Воронівка.
Риси характеру Санька: мрійливий, спокійний, розважливий.
Спосіб життя: спокійний
Родина: єдиний син у матері, яка його дуже любить і опікає.
Оточення: друг Гриць
Життєвий девіз: оберігати матір.
Захоплення: Санько має хист до ворожіння, може подумки навіюючи власні бажання іншій людині.
Біографія Санька з “Джури козака Швайки”
Санько – живе з мамою-богатиркою Мокриною, яка дуже боїться за свою дитину після смерті чоловіка. Санько з Грицьком нерозлийвода, вони постійно разом. Дванадцятирічний Санько був сміливим та відважним, кмітливим та винахідливим, мрійливим, спокійним, розважливим.
Пан Кобильський послав своїх челядників забрати в селян провізію, свиней, курей, корів, щоб забезпечити себе провізіє юпід час облоги татарами свого маєтку. Хлопці, щоб врятувати своїх односельців від поборів, налякали пана і його челядників криками, що йдуть татари. Пан зі своїми челядниками швидко втік з села, але такого жарту хлопцям не пробачив. Мати Санька зібрала хлопцям харчі і відправила їх з села, щоб вони деякий час не попадались панові на очі.
Зовнішність Санька та його опис не детальний. Відомо, що Санько був характерником, мав неабиякий дар: умів подумки надавати накази. Він став джурою козака Швайки після смерті діда Кудьми.
Коли козаки звільняли полонених з татарського полону, хлопці пробралися у ворожий табір. Санько зачарував вартового, а Грицик передав полоненим ножі.
“Джури козака Швайки” цитатна характеристика Санька
Портрет Санька: “Санько, не такий вже й малий. Йому взимку виповнилося дванадцять років. Тож якось сам себе оборонить. Шаблюкою володіє не гірше від інших хлопців (звісно, дерев’яною). І на коні, кажуть, непогано тримається.”
“А ще Санько вміє те, про що ніхто й не здогадується. Він уміє подумки віддавати накази й прохання. “Шуліка!” – подумки вигукнув Санько, і в ту ж мить стривожено заквоктала квочка, а курчата, мов пухнасті кульки, стрімголов покотилися до неї. Та що там курчата! На тому тижні Санько подумки попрохав маму не шмагати його лозиною. Та краще б цього не робив, бо мама відкинула лозиняку і налупила його долонею. А рука в неї важка, краще б уже лозиною це зробила.”
