Євген Чикаленко біографія скорочено та цікаві факти з життя та діяльності мецената, видавця, публіциста, агронома, учасника Товариства Українських Поступовців.
Євген Чикаленко біографія скорочено
Дитинство та освіта
Євген Харлампійович Чикаленко народився 21 грудня 1861 року в селі Перешори, на півдні України в сучасній Одеській області в заможній родині поміщика. Попри статки, дитинство Чикаленка минуло серед українського селянства: він спілкувався українською мовою, слухав народні пісні й казки.
У дев’ятирічному віці його віддали на навчання до Одеського пансіону Рандаля, де він уперше зіткнувся з приниженням української мови та ідентичності. Це викликало в ньому внутрішній протест. Через три роки перевівся до іншої гімназії, а з 1875 року навчався в Єлисаветградському училищі, де подружився з Панасом Тобілевичем (майбутнім актором і драматургом).
Студентські роки та заслання
У 1883 році Чикаленко вступив до Харківського університету, де вивчав природничі науки та агрономію. У студентські роки активно цікавився ідеями українського національного відродження, брав участь у просвітницькому русі. За це його заарештувала царська влада та заслала на 10 років у рідне село. Там він активно займався агрономією, селекцією та відкрив для селян школу з українською мовою навчання.
Що зробив Євген Чикаленко будучи в Перешорах? Він з головою пішов в агрономію та селекцію, облаштувавши для селян школу, де викладалась українська.
У 1894 році повернувся до Одеси, де власним коштом видав збірку українських народних пісень. Став членом «Громади», написав низку праць із сільського господарства:
«Худоба: коні, скотина, свині, вівці»
«Сіяні трави, кукурудза і бур’яни»
«Виноград»
«Сад»
«Лад у полі»
«Розмова про сільське господарство. Чорний пар, плодозміни й сіяна трава»
У 1900 році перебрався до Києва та приєднався до «Старої громади». Тут він розгорнув широку меценатську діяльність: фінансував видання українських газет, журналів, книжок.
Політичні виклики та еміграція
Під час Першої світової війни за ним стежила поліція, проводилися обшуки. На початку ХХ століття йому навіть пропонували очолити український рух і стати гетьманом, але він відмовився. У 1918 році він остаточно відійшов від політики.
Після Жовтневого перевороту був змушений виїхати до Галичини, потім до Варшави, де він зустрічається з Симоном Петлюрою. Петлюра допоміг переїхати Чикаленкам до Чехословаччини, а поті Австрії. Через три роки вони оселились в Празі, де очолив Термінологічну комісію при Українській господарській академії в Подєбрадах.
Останні роки
Хворів на тяжку недугу шлунка, переніс дві операції, жив у бідності. Незважаючи на минулі статки, доживав у скруті, навіть збирав у лісі хмиз для опалення. Друзі в США організували збір коштів на його підтримку, але Чикаленко відмовився від допомоги. У 1929 році, після чергового загострення хвороби, його госпіталізували до шпиталю в Празі. Там він і помер 20 червня 1929 року..
Що зробив Євген Чикаленко для України?
Фінансово підтримував українських письменників і митців: Михайла Коцюбинського, Лесю Українку, Івана Франка, Олену Пчілку та інших.
Власним коштом видавав українські книжки та періодику, спонсорував культурні заходи.
У 1906 році заснував першу й єдину на той час щоденну українську газету в Російській імперії – «Громадську думку», яка згодом стала легендарною «Радою».
Сприяв розвитку української агрономічної науки та запроваджував новітні методи господарювання.
Євген Чикаленко цікаві факти
Походив із заможної родини з козацьким і грецьким корінням.
- Був землевласником і чудовим агрономом, експериментував з методами господарювання. У його дворі вперше використовували американську сільськогосподарську техніку.
Автор відомого вислову: «Любіть Україну не до глибини душі, а до глибини кишені».
Називав «Intermezzo» Михайла Коцюбинського шедевром літератури.
Сучасники називали його «практиком великої ідеї» (Іван Франко) та «совістю українського громадянства» (Володимир Винниченко).
- Сучасники відзначали його надзвичайну працелюбність, скромність, відмову від особистої вигоди.
- Не любив, коли його називали меценатом.
- Був одружений на Людмилі Сидоровій. В шлюбі народилось п’ятеро дітей. Проте в 1909 році подружжя розійшлося. Будучи на межі самогубства через утиски з московської сторони та прихованих почуттів до небоги дружини – Юлії Садик, Чикаленко покидає Людмилу. Він залишив колишній дружині маєток в Кононівці та прожив з Юлією в Києві 20 років цивільного шлюбу.
Після більшовицького перевороту втратив усе майно та виїхав до Праги у вигнання.
- Після смерті доньки всі кошти, відкладені на її майбутнє, меценат передав на особливу ініціативу: 1000 карбованців було віддано редакції видання «Київська старовина». Гроші пішли на створення премії за найкраще написану історію України.
