Євген Петрушевич біографія скорочено та цікаві факти з життя відомого українського громадсько-політичного діяча, правника, Президента і Уповноваженого Диктатора Західноукраїнської Народної Республіки розкажуть багато нового.
Євген Петрушевич біографія скорочено
Євген Омельянович Петрушевич народився 3 червня 1863 року у місті Буськ на Львівщині в родині греко-католицького священника. З малих літ батьки прищепляли йому любов до книжок, віри та праці.
Початкову освіту здобув у Буську та Бродах, далі навчався в Академічній гімназії у Львові.
У 1880 році вступив до Львівської духовної семінарії та на богословський факультет університету, але через два роки зрозумів, що священство не є його покликанням. Тоді він перейшов на правничий факультет Львівського університету імені Франца І.
У 1883–1884 роках проходив військову службу в Перемишлі в 10-му піхотному полку австрійської армії. Після навчання здобув ступінь доктора права, відкрив адвокатську канцелярію у Львові. Брав активну участь у товаристві «Просвіта», виступав проти москвофільства, належав до Української національно-демократичної партії.
У 1907 році став депутатом Державної ради Австро-Угорщини у Відні, де очолив Українську парламентську репрезентацію. Також був послом Галицького крайового сейму.
Політична діяльність у роки ЗУНР
Євген Петрушевич був одним із засновників Західноукраїнської Народної Республіки. Він намагався заручитися підтримкою міжнародних політиків, зокрема звертався до президента США Вудро Вільсона ( у 1918). Він просив підтримати в намаганні західної української держави лишитись самостійною або об’єднатись із державною Україною.
Після захоплення поляками міста Львів, Петрушевич повертається в Галичину, а 3 січня в Станіслав. Тут відкрив першу сесію Ради, на якій ухвалили закон про злуку із Українською Народною Республікою для того щоб протистояти Польщі.
Після урочистого проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року Петрушевич увійшов до складу Директорії, але згодом через політичні розбіжності був виключений з неї. Тоді він фактично став головою ЗУНР та головою уряду одночасно.
Політичні відносини всередині країни загострювались, поляки захопили значну частину Галичини та почали активно розшукувати Петрушевича, щоб помститись. Діяч вимушено тікає до Відня.
У 1920 році очолив уряд ЗУНР в еміграції, намагався дипломатичними шляхами домогтися незалежності Галичини. Проте 15 березня 1923 року Рада послів Антанти визнала Східну Галичину частиною Польщі, і уряд ЗУНР припинив діяльність.
Остаточно розчарувавшись і в українській політичній ситуації, більшовизму та міжнародних діячах, Євген Омельянович припиняє свою активну діяльність. Пізніше, сучасники згадували його слова про те, що українська інтелігенція ще не готова до формування незалежної держави.
Помер він у Берліні 29 серпня 1940 року. Йому було 77 років.
У 2002 році його перепоховали на Личаківському кладовищі у Львові.
Євген Петрушевич що зробив для України?
Проголосив створення ЗУНР та організував її уряд.
Очолив дипломатичну боротьбу за визнання незалежності Галичини.
Був одним із ідеологів Акту Злуки УНР і ЗУНР.
Своїми діями довів, що українці Галичини прагнули створити власну державу.
Захищав інтереси українців на міжнародній політичній та культурній арені.
Євген Петрушевич цікаві факти
Змалку бачив, як селян гнобили пани, тому обрав професію юриста, щоб захищати простих людей.
Був депутатом Галицького сейму і Віденського парламенту, де відстоював права українців.
Писав меморандуми до Ліги Націй, виступав проти польської окупації Галичини.
- Він був людиною, котра першою намагалась створити незалежну українську державу на західних землях.
- Навіть у вигнанні дипломатично боровся за незалежність України.
- Вільно розмовляв польською, німецькою, французькою. Діяч з захопленням поглинав знання з історії, римського права, філософії та публіцистики.
- Незважаючи на те, що він займав високі посади та гарне фінансування, Петрушевич не любив і не мав розкошів. Скрізь його життя було простим: скромна квартира, без прислуги та великої кількості дорогих речей.
- На робочому столі тримав фотографію гетьмана Богдана Хмельницького. Він вважав його символом сили українського народу, хоча і критикував певні його дії.
- В останні роки страждав на хворобу очей і майже осліп. Але продовжував свою справу: Євген Омельянович надиктовував меморандуми та листи про українську справу своїм послідовникам.
- Ще до початку політичної кар’єри мріяв про викладання права в університету. Спочатку політична справа стала «тимчасовою заміною», але вона затягнулась на все його життя.
Його знаменита фраза: «Жодних компромісів, коли йдеться про незалежність».
Уникав співпраці з нацистами у 1930-х, передбачаючи небезпеку їхньої політики.
- Дуже любив піші прогулянки: кожного дня проходив багато кілометрів. Навіть після 70 років займався своїм хобі, бо вважав, що думки в голові рухаються разом із ногами.
- Мріяв померти у Львові, проте закінчив життя у вигнанні.
- Мав шалену підтримку з боку українських емігрантів з США та Канади. Вони надсилали не тільки листи, але і пожертвування для українських шкіл.
Сучасники називали його «галицьким Мазепою», бо він залишався вірним Україні до кінця.
