“Фантазія-експромт” аналіз

Аналіз “Фантазія-експромт” допоможе визначити тему, ідею, проблематику та інші важливі аспекти необхідні для складання літературного паспорту твору “Impromptu phantasie”. 

“Фантазія-експромт” Кобилянська аналіз

Назва – “Impromptu phantasie”

Автор: Ольга Кобилянська.
Рік написання: 1894.
Жанр: новела (сама авторка визначила як нарис).
Літературний рід: проза.

Напрям – модернізм

Течія – неоромантизм з елементами символізму

Тема: Зображення дівчинки, а згодом дівчини духовно чистої і від цього сильної.

Ідея: Зображення духовної чистоти як найбільшої людської сили.

Головна думка: 

Проблематика твору “Фантазія-експромт”:

У творі порушено декілька проблем:

1. сили фізичної і духовної (епізод з упійманням коня);
2. сили і слабкості людської душі;
3. чутливості людської душі до мистецтва (епізод, у якому героїня вперше чує мелодію “Фантазія-експромт).

Головні герої твору “Фантазія-експромт”:

• Головна героїня (без імені).  Це смілива дівчина, яка не терпить упокорення та приниження, має тонку душевну організацію; відчуває навколишній світ у тонах і барвах. Її змальовано в дитинстві та у дорослому віці. Найулюбленіша забава для героїні “Impromptu phantasie” в дитинстві лежати в траві та споглядати природу. Її ледве не били, коли вона підкралася до жеребця й ухопила за уздечку. Героїня виросла і, коли чує музику готова вмирати і стає божевільно-відважною, великою, люблячою.
• Стройник, що налагоджував фортеп’ян.

Сюжет твору “Фантазія-експромт”:

• Експозиція. Розповідь авторки про героїню.
• Зав’язка. Маленька героїня упіймала коня, що зірвався з прив’язі.
• Розвиток дії. Розповідь про те, як переїжджий стройник налагоджував фортепіано у її родичів.
• Кульмінація. Виконання стройником “Фантазії-експромт” Шопена, сльози маленької героїні. Стройник бере з героїні обіцянку грати цю мелодію тільки тоді, коли стане зовсім дорослою, після двадцятиріччя.
• Розв’язка. Героїня подорослішала, але так і не навчилась грати на фортепіано. Зате, коли вона чує музику, то “готова вмирати. Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча… Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..”.

Твір Ольги Кобилянської “Фантазія-експромт” надзвичайно ніжний і сильний водночас. Авторка наділяє героїню власними рисами: ніжністю, відвагою, чутливістю, силою духу.
У творі яскраво представлені особливості буковинської говірки: опісля, доперва, стройник, фортеп’ян, яко, се, причім, завстидалась, скулена, вулії та ін.

Автор: cup_of_flowers

Ольга Кобилянська “Фантазія-експромт”. Аудіокнига слухати повністю

“Фантазія-експромт” характеристика героїні

Письменниця зображує два відрізки життя героїні. Перший — десятирічною дівчинкою, другий — дорослою жінкою.

На початку твору авторка описує героїню так: «Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима…». Була сміливою, любила милуватися красою довкілля, фантазувала і «плакала з смутку невиясненого».

Прикметна риса характеру героїні — волелюбність — сформувалася ще в дитинстві. Невипадково авторка порівнює її з молодим арабським конем. Символічним є епізод дитячих розваг, коли дівчину її друзі «запрягали і гнали, немов коня, уперед себе. Се була її найлюбіша забава. Упряжена в шнурки, мчалась, немов батожена, через поля і рови, дико і гарно, і була б з радості та з розпалу летіла, доки б не загинула, наколи б поганяючі не здержували її».

У віці 10 років, коли молодий аристократ налаштовував фортепіано і передбачав щасливе творче майбутнє дівчини. У цьому епізоді розкривається тема краси і її впливу на людську особистість. Дівчина була зачарована гарною музикою та її здатністю розкривати емоції людей: «Те, що грав, була пристрасть, а як грав — зраджувало його яко людину…». Музикант грав «Impromptu phantasie» Фредеріка Шопена. Ця мелодія вразила її, вона «почала плакати. Тихо, але цілою душею».

Зображуючи героїню дорослою, О. Кобилянська приділяє увагу двом аспектам — стосункам із чоловіками та її ставленню до життя.  «Вона була розумна, дотепна, незвичайна багата натура. Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси». Парадоксальність ситуації полягала лише в тому, що дівчина з такою духовною красою була нещасливою, сповненою постійним відчуттям смутку: вона була «занадто оригінальна, замало нинішня і не мала в собі нічого з “плебей- ськості”».

Вона захоплювалася красою, а саме це відштовхувало від неї чоловіків: «…мабуть, не мала вона в собі того, що прив’язує буденних людей на довгий час». Героїня відчуває себе нещасливою від нерозділеного кохання, та це не перешкоджає їй насолоджуватися життям, яке вона сприймає як велике диво: «Я відчуваю, як життя лежить переді мною не як щось сумне, безвідрадне, важке до перенесення, але як би один пишний, святочний день, гаряче пульсуючий, приваблюючий, широкий, пориваючий образ або немов яка соната». Героїня порівнює його з музичним твором, натякаючи на глибині й потаємності своїх емоцій, які не можна виразити словами вповні так само, як не можна однозначно витлумачити й осягнути глибину образів музичного твору. 

Двоплановість зображення героїні:

1. Маленька дівчинка та її захоплення красою навколишнього середовища, музикою; її сміливість (випадок з конем) і відчайдушність (поведінка під час бурі).
2. Роздуми дорослої жінки.

Зіставлення двох рис: відсутність тривалих стосунків із чоловіками та естетизм (захоплення красою).

3. Психологічний профіль героїні (поєднання індивідуалізму, душевної витонченості і надзвичайної чутливості до музики, любові до краси, незалежності і розвиненого почуття власної гідності).

Цитатна характеристика героїні “Фантазія-експромт”:

“Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима…”

“А іншою — бувала знов пристрасною, глибоко зворушеною істотою…”

“Неначе мала кітка, закралася вона хильцем до розвішеної звірини…”

“Вона сиділа цілий час у куті, якраз супроти нього, скулена, і приглядалась йому та вслухувалась у викликувані ним сильні акорди.”

“Коли виросла, була майже гарна.”

“Вона була розумна, дотепна, незвичайно багата натура.“

“Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси.”

“Вона була віроломна натура,— значить, не любила нікого довго…”

“Я вижидаю щастя щодня і щогодини.”

“Я відчуваю, як життя лежить переді мноюне як щось сумне, безвідрадне, важке до перенесення.”