Характеристика образу Яреми з поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» з цитатами про героя допоможе розкрити персонажа, визначити його риси характеру.
“Гайдамаки” характеристика Яреми
Поема «Гайдамаки» змальовує картину селянського повстання, відомого в історії під назвою «Коліївщина».
Ярема Галайда — яскравий представник повсталого народу. Ярема — челядник у шинкаря Лейби.
Прізвище «Галайда», яке було надано М. Залізняком Яремі, означало: бездомний бурлака.
Закомплексований, принижений, з дитинства зацькований наймит волею злої долі був приречений бути безмовним попихачем у Лейби, відчувати муки ревнощів до титарівни Оксани, яка, за мораллю_ села, не вважалася парою «безрідному байстрюкові, сироті убогому», «багатому на лати та на дрібні сльози».
Риси характеру Яреми – працьовитість, цілеспрямованість, доброта, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого, авторитет серед повстанців…
Соціальне становище героя. Наймит, «сирота убогий», у якого немає рідні, він не має навіть прізвища. Щоб записати в реєстр. Залізняк пропонує назвати його Голиш, або Бідою, а потім зупиняється на прізвищі Галайда, що означає бездомний, бродяга.
Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Попихач жидівський, виріс у порогу;
А не клене долі, людей не займа.
Рабська покірність Яреми-наймита. Він наймит, попихач, один із тих, хто найбільше терпів гніт, кривду, не звертав уваги на образи та лайку.
– «…гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить»
Ярема Галайда — народний месник. Висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила Галайду круто змінити своє становище і вступити до табору повсталих. Коли настав час народного виступу, Ярема йде в перших лавах повстанців. Захоплений хвилею повстання, цей сирота убогий стає героєм, захисником потоптаних прав, непримиренним ворогом панів.
Тільки власне горе і образа роблять Ярему месником. Він — був сильний духом, був готовий мстити й карати. І всі його криваві вчинки повстанця спричинені невимовними муками зболілогосерця: безнадійністю (На край світу, та не найду, / Не найду Оксани!»), думкою про самогубство (Занапастить хіба душу?), співчуттям до дівчини — жертви (Може, гине, / Може, тяжко кине долю… / В пана у кайданах у склепу копає), ненавистю до ймовірної зрадниці (У жупані сама пані, / А лях… Боже, Боже!). Такі перепади настрою героя природні, вони цілком оправдують учинки Яреми-страдника і Яреми-месника: Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить. Галайда не бере участі в оргії п’яних гайдамаків, які бенкетують у Лисянці.
Відданість Яреми боротьбі проти ненависного ворога. Кривда, якої зазнав Ярема — конфедерати викрали його кохану Оксану — подвоїла його завзятість, його сили й ненависть до ворогів. Та штовхають його до дії не особисті, а національні інтереси. Він мститься за весь український народ, мріє завдати панам такої муки, щоб аж пекло застряслося. Свідомість свого суспільного обов’язку керує вчинками Яреми.
Щирість та глибина кохання. Яремі властиві не тільки героїчні риси борця, а й ніжність серця. Глибиною й відданістю відзначається його кохання до Оксани, дочки титаря села Вільшани. Під час розмови із Залізняком Галайда випадково довідується, що титаря вбито, а Оксану викрадено. Під час бою в Лисянці герой дізнався, що його кохана — полонена, сидить в льоху в панському будинку. Якраз у той час, коли Залізняк наказав порохом висадити в повітря будинок, він пробирається в льох і виносить звідти Оксану. Якийсь час, доки Ярема воював з панами, вона перебувала в монастирі. Після придушення повстання її наречений, поховавши Залізняка, повернувся. У кінці поеми про нього згадують у пісні гайдамаки: «А в нашого Галайди хата на помості…»
Ярема — узагальнений образ пересічного гайдамаки. Ярема Галайда — не історичний, а узагальнений образ учасника Коліївщини. Це реалістичний образ, поданий у романтичному дусі. Він мужній, сміливий, відданий народові, сильний і відважний. Колишній наймит-попихач, він знаходить свою долю в таборі повстанців. Після поразки повстання Ярема не гине. І це надзвичайно важливо: такі, як він, мають передати наступному поколінню естафету священної боротьби за волю — естафету, перейняту від попередніх борців.
Фатальність вибору Яреми — у певній несумісності його кохання і народної моралі. Галайда, що робить йому честь, вибирає любов, рятує Оксану, ризикуючи життям, одружується, нехтуючи ставленням інших до титарівни.
Ярема Галайда — улюблений Шевченків образ-персонаж у «Гайдамаках». Свідчення цього — «прощання» автора зі своїм героєм: Один тільки мій / Ярема / На кий похилився / Стояв довго… / Пішов степом сіромаха, / Сльози утирає / Довго, довго оглядався, / Та й не видко стало.
Дякую ви мене врятували
Спасибі…..
Ухх… Гарний був хлопець Ярема!
Класний сайт завжди виручаєте ДЯКУЮ