“Химера лісового озера” короткий переказ

“Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера” дуже скорочено (стисло) Стельмах Ярослав. Також ви можете прочитати більш детальний переказ “Митькозавр із Юрківки”

“Химера лісового озера” короткий переказ

І розділ 

Сергій та Митько закінчили 5-й клас. Вчителька ботаніки дала завдання на літо: зібрати колекцію комах для майбутніх уроків зоології. Друзі випросили дозвіл збирати одну колекцію на двох, адже це був чудовий привід поїхати до села Юрківки, де жила Митькова бабуся. Після довгих умовлянь батьки відпустили хлопців, давши купу суворих інструкцій, які надіслали телеграмою (про яку хлопці, щоправда, забули). Самостійна подорож потягом дуже сподобалася друзям.

ІІ розділ
Приїхавши до села, хлопці зустріли 14-річного Василя Троша — пихатого велосипедиста, який одразу почав глузувати з міських «лівінгстонів» та їхніх сачків. Також вони почули дивне виття — це місцевий житель дядько Гнат (на прізвисько Фа-Дієз) вчився грати на тромбоні. Бабуся зустріла онука та його друга дуже привітно й смачно нагодувала, після чого хлопці вирушили на річку.

ІІІ–ІV розділи 

Митько запропонував облаштувати курінь біля лісового озера. Дорогою туди вони знову ледве не потрапили під колеса Василя, який назвав їх «мухоловами». Проте біля озера настрій хлопців покращився: вони відремонтували старий курінь і почали насолоджуватися відпочинком.

Невдовзі на озері знову з’явився Василь. Удаючи примирення, він подарував їм шматочок бурштину з комахою всередині й розповів «страшну таємницю»: нібито в озері живе нічне чудовисько, схоже на Лох-Неське. Як доказ він показав сліди велетенських лап на піску, подряпини на деревах і згадав про зникле теля. Друзі сприйняли це серйозно й вирішили чергувати вночі, щоб вистежити звіра.

V–VІ розділи 

Хлопці мріяли про славу та визнання. Під час першого нічного чергування Сергій заснув від страху, за що Митько його висміяв, але згодом і сам заснув. Коли на ранок вони знову виявили «крокодилячі» сліди, сумнівів не залишилося.

Щоб дізнатися більше, хлопці взяли в бібліотеці купу книг із зоології та палеонтології. Ретельно вивчивши історію доісторичних тварин (зокрема варанів острова Комодо), Митько висунув гіпотезу, що в їхньому озері зберігся реліктовий дракон. Хлопці навіть назвали його на свою честь — «Митькозавр Стеценка із Юрківки». Невдовзі на березі вони знайшли нові сліди та вороняче пір’я, вирішивши, що потвора з’їла птаха.

VII–VІІІ розділи 

Друзі вирішили впіймати звіра за принципом полювання на тигрів. Вони викопали глибоку пастку-яму, поклали туди подушку (щоб не покалічити наукову цінність) і прив’язали поруч курку як приманку. Проте замість чудовиська в яму впав дід Трохим, який ніс хлопцям молоко від бабусі. Довелося вигадувати історію, щоб виправдатися, і хлопцям було дуже соромно.

Після напружених днів і читання Митьком наукових книг перед сном про гігантських прадавніх комах, Сергієві почали снитися жахливі кошмари.

 ІХ розділ 

Минув час, ознак чудовиська не було, а бабуся не могла натішитися, які слухняні й сумирні в неї онуки (адже хлопці весь час читали книжки).

Одного вечора, коли друзі мріяли про медалі на березі, з води з’явилося щось страшне: темно-зелена голова з шипами, рогом і червоними очима. Злякавшись, хлопці почали боронитися і поцілили в потвору каменем. Раптом «чудовисько» закричало людським голосом: «Рятуйте! Тону!..»*.

Митько витяг «потвору» на берег. Виявилося, що це був Василь у маскарадному костюмі. Велосипедист хотів посміятися з них: це він усе літо підробляв сліди граблями, цупив тромбон дядька Гната для звукових ефектів, а бурштин узяв із намиста сестри.

Василь чекав на сльози й переляк, але Митько спокійно подякував йому за «чудові канікули». Адже завдяки цьому розіграшу хлопці прочитали купу корисних книг, відчули себе справжніми дослідниками й чудово провели час. Василь пішов ні з чим, а Сергій та Митько згадали, що попереду в них ще цілий місяць літа, за який вони точно встигнуть зібрати колекцію комах.

Автор переказу – Гнатюк Юлія

Аудіокнига «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки» скорочено