«Хлопчик-зірка» скорочено

«Хлопчик-зірка» скорочено твір Оскара Уайльда нагадає, які уроки любові, добра і милосердя можна запам’ятати прочитавши цей твір.

Оскар Уайльд “Хлопчик-зірка” скорочено аудіокнига

Оскар Уайльд «Хлопчик-зірка» читати скорочено

Твір О. Уайльда починається з розповіді про те, як в лютий мороз два бідних лісоруба заблукали в лісі. Раптом з неба впала надзвичайно яскрава зірка. Вони сподівалися, що це був злиток золота, але, прибувши на місце, побачили немовля з бурштиновим намистом на шиї в плащі, розшитому золотими зірками. Один із лісорубів зглянувся над дитиною і забрав його додому. Дружина лісоруба була спочатку проти нахлібника, адже їх сім’я ледве зводила кінці з кінцями, а в хаті підростали свої діти. Однак лісоруб не збирався кидати дитину напризволяще. Зрештою жінка погодилася і виховала малюка як свого сина.

Хлопчик-зірка ріс й виховувався разом з дітьми Лісоруба, їв і пив з ними за одним столом і грався разом з ними. З року в рік хлопчик гарнішав, а жителі села тільки дивувалися його красі, бо всі вони були смуглолиці й чорняві, а цей мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, і золоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. І був він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря.

Проте ця врода обернулася йому на шкоду, бо ріс він гордий, егоїстичний і жорстокий. Дітьми Лісоруба і всіма іншими сільськими дітьми він гордував, бо ж вони, мовляв, низького походження, а він — шляхетного роду, адже походить від Зірки. Йому було приємно мучити людей і тварин, старого сільського священика він теж не слухав.

Одного разу хлопчик закидав камінням жебрачку. Дроворуб дав йому ляпаса, іпривів нещасну жінку додому.а жінку відвів додому. Жінка зізналася, що вона є матір’ю їх прийомного сина. Але хлопчик не визнав її – заявив, що йому огидно навіть дивитися на неї, і вигнав. Коли він вийшов з дому до хлопчаків, які підтримували його у всіх жорстоких забавах, вони прогнали його з саду, назвавши огидним, як жаба. Подивившись на своє відображення в ставку, він побачив, що дійсно став виродком.

Довелося йому відправитися на пошуки своєї матері, щоб попросити у неї вибачення. Важко йому довелося, звірі відмовилися допомагати йому, вони пам’ятали як він їх мучив. А стражники біля воріт міста продали його старому за пляшку вина. Старий тримав його в підвалі напівголодним і три рази відправляв хлопчика на цілий день в ліс, який здавався прекрасним гаєм, а насправді був темним і дрімучим. Щоразу він давав завдання принести злиток золота, вперше білого, другий – жовтого, а третій раз – червоного золота. Три рази йому допомагав Заєць, звільнений ним з капкана, і всякий раз він віддавав знайдений злиток прокаженому, що сидів біля воріт міста. Два рази старий сильно бив юнака, а в третій раз в місті його зустріли з почестями, назвавши прекрасним Принцом.

Розгублений юнак впав у ноги жебрачці-матері, яку він побачив в натовпі, але жінка мовчала. Тоді він став просити допомоги у прокаженого, але коли подивився то побачив своїх батьків – Короля і Королеву. А

Хлопчик вимолив у них прощення і коли прийшов його час, він сам став королем. Він був благородним і справедливим правителем і «вчив усіх добру, любові і милосердю».

“Хлопчик-зірка” переказ

Якось морозного вечора, два лісоруби поверталися додому з лісу. Вони несли в’язки дров, провалювалися в глибокий сніг. Лісоруби боялися, що не дійдуть до рідного села, тому дуже зраділи, коли нарешті вийшли з лісу та побачили вдалині свої будинки.
Та раптом неподалік від них з неба впала зірка. Лісоруби побігли до місця падіння, сподіваючись знайти золото, бо думали, що зірка була золотою. На снігу один із чоловіків знайшов щось загорнуте в плащ, розшитий золотими зірками. Але це виявилося не золото. То було немовля з бурштиновим намистом на шиї.

Другий лісоруб сказав товаришеві залишити дитину на морозі, бо годувати її їм не було чим. Але перший не погодився і поніс дитину додому.
І ось приніс лісоруб немовля додому, а його дружина дуже засмутилася і почала сваритися. У них і так було багато дітей, а тут чуже немовля. Та все ж дружина заспокоїлася і хлопчик залишився з ними, ріс та виховувався разом із дітьми лісоруба.

Хлопчик-Зірка з кожним роком ставав все гарнішим, у нього було золотисте волосся і бліда шкіра. І всі діти із задоволенням слухали та грали з ним.

Проте врода обернулася хлопчику на шкоду, він мав зле серце, був гордий, егоїстичний і жорстокий.
Він усіх лаяв, ображав, нікого не слухав. Він кидав каміння у жебраків та хворих, вбивав птахів та білок, калічив тварин. І міг годинами милувався власним відображенням.
Прийомні батьки намагалися присоромити його, священник радив хлопчику бути милосерднішими, та Хлопчик-Зірка тільки посміхався.

І ось одного разу він побачив потворну жебрачку і почав кидати в неї каміння. Жебрачка обернулася і з жахом подивилася на хлопчика. Лісоруб почав лаяти сина, кажучи, що не так чинив із ним, коли знайшов його в лісі. Жебрачка почула ці слова і знепритомніла.
Коли вона прийшла до тями, вона запитала лісоруба, чи правду він говорив про хлопчика, про те, що знайшов його в лісі 10 років тому. І лісоруб підтвердив свої слова. Тоді жінка спитала, чи не було поруч із хлопчиком плаща, і лісоруб знову кивнув. Тоді жебрачка сказала, що вона мати хлопчика, якого вкрали в неї розбійники, і якого вона шукала довгі роки.

Але Хлопчик-Зірка відмовлявся вірити жебрачці та йти з нею. Він вважав, що він син зірки, а не жебрачки. Тому він почав лаяти жінку, говорячи, що вона огидна йому, і що йому простіше поцілувати гадюку чи жабу, ніж цю жінку.
І жінка з гірким плачем пішла до лісу.
А хлопчик побіг грати із товаришами. Але ті раптом відвернулися від нього, почали сміялися, кричати, що ніколи не бачили такого виродка. Хлопчик-Зірка нічого не розумів, і пішов подивитися на своє відображення у водоймі. Він побачив, що його обличчя стало схоже на жабу, а тіло вкрилося лускою, як у гадюки. Хлопчик заплакав, зрозумівши, що це покарання за його гріх.

Маленька дочка лісоруба намагалася втішити його, говорячи, що вона все одно гратиме з ним, але Хлопчик-Зірка вирішив знайти свою матір і вимолити в неї прощення.

Він утік у ліс. Довго хлопчик блукав лісом, питаючи тварин про свою матір. Але кріт відповідав, що хлопчик виколов йому очі і він нічого не бачить, Коноплянка відповідала, що він підрізав їй крила, а Білочка казала, що він убив її маму. Ніхто не хотів допомогти Хлопчику-Зірці.

Минуло три роки. Зірковий хлопчик усе блукав світом і шукав матір. У селищах з нього сміялися і кидали в нього каміння, але хлопчик не заспокоювався.

І ось він підійшов до воріт великого міста. Але сторожа відмовилися пропустити його. Хлопчик плакав і благав їх, кажучи, що шукає свою матір, щоб вибачитися.
І тут Хтось у кольчузі із золотими квітами підійшов до воріт і спитав сторожу, кого вони не пускають у місто. Ті вказали на хлопчика і хтось сказав, що це мерзенне творіння потрібно продати в рабство за чашу вина. Тоді страшний старий, що проходив повз, погодився купити Хлопчика-Зірку за цю ціну.

Цей старий виявився могутнім чарівником, який привів хлопчика до свого дому, посадив у в’язницю, дав шматок хліба та ковток води. Наступного дня він сказав хлопчикові, що в лісі сховано три монети, які хлопчик має відшукати для нього. Чарівник послав Хлопчика в ліс за монетою з білого золота, погрожуючи, якщо той не дістане монети надвечір, жорстоко поб’є його батогами.

Хлопчик пішов у ліс і цілий день тинявся серед дерев, але нічого не знайшов. Вже надвечір він раптом помітив зайчика, який потрапив у пастку і випустив його. Зайченя, щоб віддячити хлопцю, допомогло йому знайти монету з білого золота у дуплі дуба.
Він подякував зайченяті та побіг у місто. Але біля воріт його зупинив прокажений, який почав благати хлопчика подати йому милостиню, щоб він не помер з голоду.
У хлопчика нічого не було, крім монети з білого золота, і він віддав її прокаженому.

Чарівник жорстоко побив хлопчика, коли той повернувся без монети. Наступного дня відправив його шукати монету із жовтого золота.
І знову хлопчик весь день блукав лісом, потім зустрів Зайченя і воно допомогло йому знайти монету на дні невеликого озера. Хлопчик знову подякував зайченяті та побіг у місто.
У місті прокажений знов почав просити милостиню, говорячи, що інакше помре. І знову хлопчик віддав йому монету.
Чарівник ще сильніше побив хлопчика і наказав йому знайти монету із червоного золота.
Хлопчик вирушив у ліс і, проблукавши цілий день, сів і заплакав. Прибігло зайченя і дізнавшись, чому той плаче, показало йому в печері монету з червоного золота.

Хлопчик пішов до міста, а біля воріт його вже чекав жебрак. Жебрак почав одразу просити віддати йому монету з червоного золота, бо інакше він помре. І хлопчик віддав монету. Та коли він став проходити у ворота, сторожа вклонилася йому, говорячи, що він дуже гарний. Городяни захоплювалися хлопчиком, а той думав, що вони сміються з нього.
Коли ж вельможі вийшли і стали називати його прекрасним паном, хлопчик не витримав і почав плакати, говорячи, що його вигляд мерзенний. Але тут хлопчик побачив своє відображення у щиті й зрозумів, що знову став гарним, як і раніше.

Всі кланялися йому і розповіли про пророцтво, що в цей день у місто прийде той, хто правитиме ним. І хлопчику почали пропонувати корону та скіпетр. Але хлопчик сказав, що не вартий цього, адже він жорстоко образив свою матір. І тут у натовпі хлопчик побачив свою матір-жебрачку і кинувся до неї.
Він упав у багнюку біля її ніг і заплакав. Він почав благати її пробачити його.

Але жебрачка мовчала. Тоді хлопчик звернувся до прокаженого, який стояв поруч, і почав благати його, вплинути на його матір, адже хлопчик тричі допомагав йому. Але той мовчав. І хлопчик знову почав просити матір вибачити його, щоб він міг вернутися назад до лісу.

Коли Хлопчик підняв голову, то побачив, що перед ним стоять король та королева. Вони обійняли хлопчика та обсипали його поцілунками, потім повели до палацу та зробили правителем цього міста.

І правив хлопчик справедливо. Він вигнав чарівника, нагородив Лісоруба, а дітей його зробив вельможами. Він був милостивий до жебраків, допомагав хворим, нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами і вчив усіх любові, добра та милосердя. В його державі панували мир і достатки.