Кровоносна система головоногих молюсків
Головоногі молюски відносяться до нечисленної групи високоорганізованих тварин, які відрізняються від інших видів молюсків більш складною поведінкою і будовою.
Вони живуть у водах з підвищеною солоністю і є вільплаваючими тваринами. Тільки деякі види мешкають на дні морів і океанів. Сучасні представники головоногих: кальмари, каракатиці, восьминоги.
Кровоносна система головоногих молюсків майже замкнутого типу. Серце складається з одного шлуночка. У нього з боків відкриваються 2 або 4 передсердя. З заднього і переднього кінців шлуночка відходять 2 головні аорти – внутрішньостінна і головна. Внутрішньостінна аорта наповнює кров’ю статеві органи і кишечник тварини. А головна аорта проходить поруч зі стравоходом і розгалужується до щупалець і голови молюска.
Артерії розпадаються на мережу капілярів. З них вже беруть початок вени. Вени «рук» в голові утворюють одну велику кільцеву вену, яка назад йде нарівні з головною аортою (головна велика вена). У задньому кінці головна вена поділяється на 2-4 гілки, які відповідають числу зябер у тварини. Вони називаються порожнистими венами або зябровими судинами. Їх роль – прийняття крові з мантії і перенесення венозної крові до зябер. Перед входом в зябра судини утворюють м’язисті скоротні розширення – зяброві венозні серця. Вони ритмічними скороченнями сприяють надходженню крові в цю частину організму. В зябрах кров окислюється в капілярах і «йде» по судинах назад в передсердя серця.
У м’язах і шкірі артерії з капілярами вен плавно переходять один в одного. Тільки в деяких місцях вони розділені лакунарним простором, що і робить їх кровоносну систему майже замкнутою. Кров головоногих молюсків містить багаті міддю з’єднання – гемоцианін, який фізіологічно відповідає гемоглобіну крові у хребетних тварин. При контакті з повітрям кров синіє.
