“За двома зайцями” – всі ми хоч раз в житті дивилися, цей фільм, чи навіть спектакль. Але хто автор, хто написав “За двома зайцями” одразу не згадаєш.
Хто написав “За двома зайцями”? Автор твору «За двома зайцями» Михайло Старицький, відомий український драматург. Написав він її в 1883 році українською мовою.
У свою чергу пʼєса “За двома зайцями” Старицького – це переробка комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожемяках».
Михайло Старицький “За двома зайцями” скорочено
Головні герої твору “За двома зайцями”
Прокіп Свиридович Сірко — міщанин, має крамницю.
Явдокія Пилипівна — його жінка.
Проня — дочка їх.
Секлета Пилипівна Лимариха — сестра Сірчисі, перекупка.
Галя — її дочка.
Свирид Петрович Голохвостий — промотаний цилюрник.
Настя, Наталка — подруги Пронині, манірні.
Xимка — наймичка у Сірків.
Пидора — поденщиця у Лимарихи.
Степан Глейтюк — був наймитом у Лимарихи, тепер слюсар.
Марта — бублейниця
Устя — черевичниця
Меронія — живе при монастирі, гості у Лимарихи.
Два баси.
Йоська — жид.
Дія 1
Події комедії відбуваються в Києві, на Подолі, у міщанському середовищі. Прокіп Свиридович Сірко — заможний крамар, який живе з дружиною Явдокією Пилипівною. Якось увечері вони сиділи біля свого дому і розмовляли про свою єдину дочку Проню. Вони пишаються її «розумом» і згадують, як багато грошей витратили на навчання в пансіоні, щоб виховати її «по-панському». Явдокія Пилипівна каже, що важка наука й погані умови були нестерпними для дівчини, тому вона втекла додому. Прокіп Свиридович шкодує витрачених грошей, але визнає, що здоров’я дочки важливіше.
Здалеку чути спів молоді. Подружжя слухає пісні, чекаючи на повернення Проні. Та згодом усе ж ідуть до хати.
У цей час на зібранні молоді з’являється Голохвостий — пихатий цирульник, убраний по-панському, в циліндрі. Він милується місцевими дівчатами, але раптом згадує про Проню й поспішає її шукати.
Міщани між собою обговорюють Голохвостого, насміхаються з його удаваної «панськості», згадують, що він змарнував батьківські гроші й тепер лише вдає з себе освіченого пана. Його вважають хвальком і ловеласом. Особливо Голохвостого недолюблює хлопець Степан, бо боїться, щоб той не одбив у нього Галю Лимаришину.
До гурту міщан підходить Свирид Петрович Голохвостий. Він поводиться пихато й самовдоволено, говорить російською, тішиться тим, що всі його знають, і вважає це ознакою своєї важливості. Голохвостий пригощає присутніх дорогими цигарками, вихваляється марнотратством і переконує, що справжня шляхетність полягає в умінні жити з шиком і задоволенням. Він хизується своєю «освіченістю» та нібито дворянським походженням.
Степан і хлопці кепкують із Голохвостого, не вірять його словам і викривають фальшиву пиху. Попри це, Голохвостий продовжує вихваляти свій одяг, докладно розповідає про модні речі, тканини й крій, переконуючи, що саме зовнішній вигляд створює повагу до людини. Його мова пересипана чужими словами, що ще більше підкреслює показну «панськість».
Міщани пропонують йому піти разом співати й гуляти, але Голохвостий відмовляється, пояснюючи це тим, що має важливі «делікатні справи». Хлопці ідуть далі без нього, залишивши Голохвостого на самоті.
Залишившись сам, Голохвостий думає про те, які прості міщани недалекі порівняно з його «освіченістю» та витонченістю. Його головна мета — одружитися з Проною заради її багатого посагу. Голохвостий перебуває у скрутному становищі через великі борги й постійно переховується від кредиторів, особливо від Йоськи. Він думає, що шлюб із Проною врятує його від злиднів і дозволить покинути цирульню та зажити заможним панським життям, хоча зовнішність дівчини його не приваблює.
Проня зневажливо ставиться до них, вважає, що вони лише переймають у неї «форму», тоді як самі є неосвіченими. Голохвостий захоплюється її дотепністю й лестить їй, підкреслюючи, що вона значно вищого товариства, ніж усі навколо. Проня скаржиться на «неосвічену публіку» й зізнається, що справжню приємність має тільки в товаристві Голохвостого.
Дорогою до дому Проні вони розмовляють про театр і книжки. Проня каже, що любить читати романи, і Голохвостий радить їй кілька «модних» книг. Розмова поступово переходить до натяків на кохання. Проня манірно вдає сором’язливість, але насправді радіє залицянням.
Голохвостий прямо зізнається в намірі одружитися й просить у Проні руку та серце. Вона, зворушена й схвильована, погоджується, але просить зробити офіційну пропозицію у присутності батьків. Голохвостий цілує їй руку, прощається і обіцяє прийти наступного дня. Він щасливий, що майже здобув Проню разом із її майном, хоча йому гидко навіть думати про поцілунки з нею.
Дорогою додому Голохвостий зустрічає Галю Лимаришину і одразу починає нахабно до неї залицятися, називаючи пестливими словами та загороджуючи їй дорогу. Дівчина лякається, намагається втекти, але Голохвостий переконує її, що нібито кохає, присягається в почуттях і хвалиться багатством, намагається силоміць обійняти. Галя пручається, просить відпустити її.
Почувши крики доньки, на вулицю вибігає мати Галі — Секлита, яка нападає на Голохвостого з лайкою та погрозами. Вона не дає йому втекти, звинувачує в безчесті й рішуче стає на захист честі дочки. Голохвостий, переляканий можливим скандалом, намагається відкупитися грошима, але Секлета обурено відмовляється, заявляючи, що не продасть власну дитину.
Коли Голохвостий запевняє, що не чинив нічого поганого, Секлита не вірить і вирішує кликати поліцію. Голохвостий наляканий, адже події відбувалися неподалік будинку Проні, і він не міг допустити, щоб Сірки почули цей скандал. Під тиском її криків і погроз він стає навколішки, запевняючи, що кохає Галю й хоче її сватати. Секлита вірить його словам, але у разі обману обіцяє його з-під землі дістати.
Голохвостий іде, подумки лаючи і Секлиту, і себе за пережитий страх та приниження.
Дія 2
У світлиці Сірків Явдокія Пилипівна скаржиться на спеку й будить чоловіка, який довго спить. Подружжя з теплотою згадує молоді роки, говорять про доньку Проню, якій вже час заміж. Явдокія переконана, що дочці потрібен «панський» або багатий жених, бо вона вихована, любить моду й делікатності, тоді як Прокіп вважає, що простий, працьовитий міщанин був би кращою партією.
Між батьками виникає суперечка: Прокіп дорікає, що панські науки й примхи зіпсували Проню, зробили її пихатою та незадоволеною, а Явдокія захищає дочку, називаючи її розумною й гідною кращої долі. Вони також нарікають, що Проня соромиться простих батьків і постійно їх повчає. Зрештою дзвін до вечірні перериває сварку, і Явдокія нагадує, що донька просила їх бути вдома, бо до них мав завітати важливий гість. Подружжя готується приймати гостей, наказуючи служниці Химці ставити самовар.
До дому повертається з Хрещатика Проня й хизується покупками, намагаючись нав’язати матері модний чепчик, але Явдокія Пилипівна обурюється й відмовляється знімати свою хустку. Проня докоряє батькам за «простоту», соромиться їхньої мови й поведінки та вимагає, щоб вони виглядали по-панському, бо цього дня до неї має прийти «благородний» кавалер — Голохвастов.
Дізнавшись про майбутні сватання, батьки хвилюються, але Проня командує всім у домі: наказує купити шампанське замість горілки, не пускати до хати тітку, яка може напитися і навіть радить батькам не заважати її розмовам із женихом, а лише слухати їх розумні розмови. Їй байдуже, що шампанське коштує дорого, вона вважає, що батьки не мають шкодувати грошей для неї.
Залишившись самі, Прокіп і Явдокія з гіркою іронією визнають, що донька ними керує, бо вважає неосвідченими.
Химка розповідає, що тітка лається на всю вулицю і обзиває Проню, а під брамою вже стоїть Голохвастов. Перелякана Проня починає метушитися: велить терміново прибирати хату, стелити килим, ховати пляшки й недоїдки, примушує матір надягти чепчик, а батька — переодягтися. Сама ж вона гарячково чепуриться, не знаючи, що вдягти й як прийняти гостя. Залишившись на мить одна, Проня перевіряє свій вигляд у дзеркалі, вкладається з книжкою на диван, удаючи панську манеру, й наказує Химці запросити «панича» до хати.
До хати урочисто входить Голохвастов — чепурний, манірний, з паличкою та в рукавичках. Він зверхньо й пишномовно вітається, сипле псевдопанськими словами й робить вигляд великого щастя від зустрічі з Пронею. Вона спершу удає байдужість, та все ж кличе батьків і представляє гостя.
З’являються Явдоха Пилипівна й Прокіп Свиридович вбрані «по-модньому». Голохвастов церемонно представляється, цілує руку матері, вихваляє Проню та демонструє свою «освіченість». Батько намагається з’ясувати, чи не є він сином цирульника Холохвастова. Голохвастов ображається і заявляє, що його прізвище — «Галахвастов», а «хвоста вплела необразованна мужва». Він хизується своєю освіченістю, каже, що займається «комерцією делікатною» (пудри, парфуми) і що йому заборгував чи не весь Хрещатик.
Проня всіляко підігрує гостю, соромиться простоти батьків і намагається показати, що вона теж «вчена», бо закінчила пансіон. Батьки з подивом слухають їх розмову. Голохвастов витягає папіроси та просить вогню, Проня вирішує підтримати його і теж бере цигарку в руки. Така поведінка шокує батьків, але вони нічого не кажуть доньці.
Коли Голохвастов на хвилинку виходить з кімнати, Проня вибухає докорами до батьків за їхню «мужицьку» мову й поведінку. Дівчина вимагає, щоб батьки негайно пішли геть, аби не заважати Свириду Петровичу зробити їй пропозицію руки і серця. Сірки покірно виходять, але разом із Химкою нишком підслуховують, що буде далі, не розуміючи до кінця «панських» звичаїв.
Голохвостий, залишившись із Пронею наодинці, починає пристрасно освідчуватися їй у коханні, каже про «вогонь у грудях» та серце, що «шипить» від кохання. Потім він стає перед Пронею на коліна та просить її руку й серце. Проня, удаючи сором і невпевненість, приймає його пропозицію руки й серця.
Вони кличуть батьків, і Голохвостий офіційно просить у Прокопа Свиридовича та Явдохи Пилипівни благословення на шлюб. Старі радо погоджуються та вихваляють посаг доньки (шовкові сукні, золото та дорогі черевики). Молоді обмінюються перснями, цілуються й вирішують справити весілля якнайшвидше.
Дія 3
Голохвастов іде до бідної оселі Секлети Лимарихи. Він почувається переможцем: обдурив єврея-кредитора, замовив фрак, а наступного дня вже має весілля з багатою Пронею. Проте він боїться, що Секлета може зіпсувати його плани, тому вирішує задобрити жінку, щоб вона не мовчала про нього хоча б кілька днів.
У домі Секлети Голохвостов починає сипати компліментами та обіцянками. Він бреше, що він — син багатого цирульника, має власну «палікмахтерську» і що йому винен гроші ледве не весь Хрещатик. Він божиться, що закоханий у Галю і хоче з нею познайомитися ближче. Секлета, попри недовіру до паничів, тане від його солодких слів і «панського» вигляду.
Голохвастов хоче швидше піти, щоб не зустріти гостей (сьогодні іменини Секлети), але господиня не відпускає його без частування. Вона приносить настоянку та пироги. Випивши чарку-другу, Свирид Петрович розпалюється ще більше.
Коли додому повертається Галя, Голохвастов залицяється до неї, називаючи «зозулечкою» та «рибонькою». Галя, на відміну від матері, поводиться стримано і навіть боїться його, відчуваючи фальш. Вона каже, що не пара такому паничеві. Свирид же клянеться в коханні, стверджуючи, що в нього в грудях «як у самоварі гуде». Секлета думає, що наміри панича серйозні і сприймає його візит як заручини. Вона просить його лишитися на святкування іменин, адже її куми уже заходять до хати. Голохвастов розуміє, що потрапив у пастку власної брехні, тому змушений залишатися на святкування.
До хати сходяться куми та подруги Секлети, щоб привітати її з іменинами. Голохвастов вирішує «тримати фасон» і стає душею компанії. Свирид Петрович поводиться розкуто: сипле жартами, залицяється до молодиць, багато п’є, танцює, співає сороміцьких пісень і навіть жартома кружляє в танку черницю Меронію, цілуючи її під загальний регіт.
Серед гостей з’являється Степан, який щиро кохає Галю. Дівчина зі сльозами на очах зізнається йому, що мати сватає її за Голохвастова, бо вважає його багатим. Степан обурений: він знає, що Голохвастов — звичайний шарлатан, якого кредитори мало не посадили в тюрму. Він хоче негайно викрити пройдисвіта, але Галя благає його не робити цього зараз, бо мати в гніві може вигнати Степана з хати.
Секлета по секрету розповідає кумі Марті, що Голохвастов — наречений Галі, але просить нікому не казати. Але за лічені хвилини цю таємницю дізнаються усі гості. Почувши ці плітки та бачивши нахабну поведінку суперника, Степан більше не може залишатися на святі. Він прощається з Секлетою і йде геть, пообіцявши собі вивести Голохвастова на чисту воду.
У розпалі свята Секлета офіційно оголошує Голохвастова нареченим своєї дочки Галі. Галя протестує, але мати не дає їй слова. Сам Голохвостий ніяковіє, бо не чекав такого розголосу, та Секлета наполягає на заручинах, і гості вітають «молоду пару», співаючи пісень.
Раптом Секлета починає плакати й скаржитися на свою рідню — Сірків. Голохвастов ледь не впадає у відчай, дізнавшись, що Проня — рідна небога Секлети. Він розуміє, що «вляпася» остаточно. Проте, коли Секлета додає, що вони з Сірками посварилися, через поведінку Проні, Свирид заспокоюється. Щоб ще більше задобрити майбутню тещу, він разом із гостями починає привселюдно обзивати Проню «жабою кислоокою» та «холерою».
До хати заходить музика — катеринка, якого найняв Голохвастов. Суперечки між жінками швидко вщухають, бо всі кидаються танцювати. Голохвастов знімає жилетку і завзято пускається в танець разом із Секлетою. До них приєднуються всі гості, навіть черниця Меронія, забувши про «гріх» та «скушеніє».
Дія 4
У домі Сірків панує метушня. Наймичка Химка незадоволена: весілля готують поспіхом, роботи сила-силенна, а Проня вигадує дивні забаганки — змушує мастити підлогу оливою та кадити в хаті. Прокіп Свиридович, батько Проні, теж хвилюється: він просить Химку прив’язати собаку та повідчиняти всі вікна й ворота, щоб люди бачили, яку «честь» має їхня родина.
З’являється Проня у вінчальній білій сукні, обвішана прикрасами. Вона в захваті від себе та свого нареченого, якого називає «освіченим душкою». Проня вже уявляє, як буде гуляти Хрещатиком, а всі заздрісниці кусатимуть губи. Вона критикує кравця-єврея за «невдалий» шлейф і батьків за їхню «простоту», поводячись як пихата пані.
До хати забігають міщанки Устя, Марта, а згодом і черниця Меронія. Вони приголомшені новиною: вчора у Секлети Лимарихи Голохвастов офіційно заручився з Галею! Химка спочатку не вірить, бо цей самий Голохвастов прямо зараз має вінчатися з Пронею. Жінки в жаху від нахабства Свирида, який «на двох вінчатись хоче». Устя та Марта негайно біжать до Секлети, щоб розповісти їй про весілля у Сірків. Меронія шкандибає за ними. Химка розуміє, що зараз почнеться справжня «баталія».
До Проні приходять її подруги-заздрісниці — Настя й Наталка. Поза очі вони глузують з Проні, називаючи її «кислим оком» та «індиком», на якому сукня висить, «як на корові сідло». Проте, коли виходить сама Проня, вони починають лицемірно розхвалювати її вбрання та красу. Проня манірно приймає ці компліменти, вихваляючись дорогими браслетами та сережками.
Явдокія Пилипівна не може втриматися, щоб не похвалитися багатством перед подругами дочки та гостями. Проня соромиться материного вихваляння й марно намагається її спинити, але Явдокія все виносить до показу, через що до вікон і дверей збирається юрба людей, які глузують з Проні, порівнюючи її з жабою та жартуючи про її довгий ніс. Проня у розпачі від «шкандалю» втікає до своєї кімнати разом із Настею та Наталкою.
У цей час до хати Сірків іде Голохвастов у фраці та циліндрі, супроводжуваний двома приятелями — митрополичими басами. Свирид поводиться як господар, хизуючись перед друзями майбутнім багатством. Він уже мріє як буде господарювати на подвірʼї, як побудує двоповерховий кам’яний будинок, а в старий дім буде «свиней заганяти».
Приятелі зауважують, що Проня «не гарна», на що Голохвастов цинічно відповідає: це дрібниці, аби було більше грошей, а розваги він знайде «на стороні». Проте у цей час Голохвастов думає лише про те, щоб Секлета не дізналася про весілля і не зірвала його плани в останню хвилину.
У домі Сірків усе готово до вінчання. Голохвастов, виблискуючи фрацом, дарує Проні букет і цілує їй руку. Батьки, плачучи від розчулення, готуються благословлять єдину доньку. Голохвастов нервує і квапить усіх до церкви, благаючи долю, щоб усе пройшло гладко.
У самий розпал благословення до хати вривається Секлета Лимариха разом із кумами. Вона кричить, що весілля «злодійське», і звинувачує Сірків у тому, що вони вкрали її зятя. Секлета привселюдно викриває Голохвастова, розповідає, що минулого вечора він заручився з її Галею! Проня та її батьки в шоці. Свирид намагається викрутитися, погрожує Секлеті тюрмою за «наклеп», але свідки (Марта та Устя) підтверджують кожне слово. Більше того, вони розповідають Проні гірку правду: поза очі Свирид називав її «жабою кислоокою» та «совою», а всю її родину проклинав «анахтемою».
Проня істерично ридає, їй стає зле. Вона розуміє, що Голохвастов ніколи її не любив. Старий Сірко виганяє пройдисвіта геть, кричачи: «Щоб і слід ваш не смердів!».
Коли Секлета намагається тягнути Голохвастова до вінця зі своєю Галею, Степан вигукує, що Свирид — банкрут. Зрозумівши, що його плани зруйновано, Голохвастов скидає маску вихованості. Він цинічно заявляє, що йому потрібні були лише гроші Сірків, а самі вони — «необразованна свинота». Він привселюдно принижує Проню, називаючи її «дурною поторочею», на яку він би й не глянув, якби не багатство.
У цей момент з’являється єврей-кредитор із квартальним (поліцейським). Голохвастова заарештовують за шахрайство та ведуть під руки ведуть до відділку.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Опубліковано 03.02.2026 на dovidka.biz.ua.
Про що пʼєса “За двома зайцями”? У ній розповідає про цирульника Свирида Голохвостого, який намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею Сірко, і, водночас, залицяється до бідної дівчини-красуні Галі.
У п’єсі порушується проблема соціальної нерівності, висміюється життя українських русифікованих міщан Києва.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
