Хто такі автономісти?
Автономізм – назва ряду певних політичних і соціальних рухів і теорій. Автономістами або автономними групами в наш час називаються учасників певних незалежних ліберальних або анархістських рухів.
Автономісти прагнуть створювати незалежно від існуючого державного ладу свій власний вільний простір. Вони слідують антиавторитарним, соціально-революційним і близьким до анархізму ідеалам.
Під час революції 1905 року в російській імперії була створена організація народу «Союз автономістів», які домагалися децентралізації Російської імперії на засадах національної автономії та федералізму. Союз автономістів об’єднував 120 членів Державної Думи. Голова фракції — поляк О. Лєдницький, заступник голови — українець Ілля Шраг.
На основі станових дворянських інтересів виник український автономістський рух, що спирався на історичні традиції, й усі свої домагання будував на історично-правових доказах. Його лідерами були Василь Полетика, Роман Маркович, Тимофій Калинський, Федір Туманський та ін. Вони прагнули зберегти місцеву правову систему, що ґрунтувалася на Литовських статутах, і намагалися відновити знищену царизмом козацьку армію.
В автономних колах найбільше обговорюються теми самовизначення, самоорганізації і озброєння, а також теоретична і практична сторона акцій, пропаганди, політизованість суспільства тощо. При цьому самі акції і пропаганда відносяться більше до методики, а політизованість до дидактики, без якої рух автономів і досягнення їх цілей були б неможливими.
Отже, автономісти це учасники певних ліберальних рухів, які прагнуть до самовизначення, автономності та самоорганізації.
