Хто такі чумаки? Чим займалися чумаки? В цій статті повідомлення про чумаків, що містить цікаву розповідь про цих людей.
Хто такі чумаки?
Чумак — це історична українська назва торгівця сіллю (16 ст.-19 ст.); особа, що займалася торговельно-візницьким промислом
Чумаки торгували сіллю, яку привозили в Україну з Криму, чорноморського й азовського узбереж, з Галичини, Донеччини і Надволжя; одночасно вони продавали в цих краях кустарні вироби, дерево, дьоготь, тютюн, горілку тощо.
Для перевезення товарів чумаки користувалися пароволовими і четвероволовими дерев’яними возами, т. зв. мажами. На пароволову мажу вантажили до 60 пудів солі (1 пуд=16 кг).
Їздили чумаки валками до 100 і більше возів, що їх очолювали виборні отамани.
Постійна загроза нападу в південних степах з боку татарських загонів примушувала чумаків мати при собі зброю. Під час зупинок на ночівлю мажі ставили замкнутим чотирикутником, зручним для захисту.
Чумацькі валки формувалися ранньою весною (звичайно, виїздили в неділю), поверталися восени.
У XVIII столітті чумаки мали монополію на торгівлю сіллю, у 1830-1840 pp. лише на 50-60 %. Тоді привозили щороку 2,5-4 млн пудів солі і 600—900 тисяч пудів риби. Всього чумаки транспортували річно 60-80 млн пудів різних вантажів, у тому числі 25-40 млн пудів хліба. Вони обслуговували ярмарки, доставляли вантажі до різних міст України та сусідніх держав.
Крім дрібних чумаків, які мали одну чи дві пари волів, виникли в другій половині XVIII століття великі чумацькі підприємства, які давали працю візникам чи наймитам, звичайно колишнім зубожілим чумакам.
Чумакування занепало зі середини XIX століття і цілком зникло з розвитком залізничного та водного транспорту.
Повідомлення про чумаків
Чумаки — це давні українські торговці та мандрівники, які займалися перевезенням і продажем різних товарів, зокрема солі, риби, меду та зерна. Найчастіше їхній шлях лежав до Криму або до узбережжя Чорного моря, де видобували сіль. Сіль була одним з найцінніших товарів, адже в ті часи вона служила як консервант для їжі.
Основним транспортом чумаків були дерев’яні вози, запряжені волами.
Чумацьке життя було нелегке, їх подорожі тривали місяцями. Чумаки мали бути сміливими та мудрими, бо в дорозі їх чекали небезпеки: дикі звірі, сильні бурі, а іноді й нападники.
Чумацькі каравани завжди рухалися великими групами для захисту від розбійників, які могли напасти на них під час подорожі. Дороги були небезпечними, тому чумаки були не лише торговцями, але й хорошими воїнами, якщо виникала потреба захищати свій вантаж.
Чумаки мали свої секрети та традиції. Наприклад, вони користувалися зорями, щоб не збитися з дороги. Зірка Полярна завжди вказувала їм на північ, а інші зорі допомагали визначити час і напрям подорожі.
Їхні подорожі тривали місяцями, а іноді й роками. Коли чумаки поверталися додому, їх завжди радісно зустрічали. Вони привозили не лише товари, а й цікаві історії про побачені краї, чудеса природи та зустрічі з різними людьми.
Особлива частина чумацького життя — це культура. Вони часто співали пісні, які передавалися з покоління в покоління. Ці пісні розповідали про важке життя, далеку дорогу, рідний дім та пригоди. Саме тому чумацька культура залишила значний вплив на український фольклор.
