Представники імажинізму творили на початку 20 століття.
Імажинізм: представники
Імажинізм – це літературно-художній напрям, який виник на території Росії в перші післяреволюційні роки, ґрунтуючись на літературній практиці футуризму.
Імажиністи проголосили художній образ як самоціль поезії, затверджували примат самоцільного образу і формотворчості над сенсом, ідеєю; висловлювали переважно богемні настрої.
Зарубіжний імажинізм приклади
Англійські поети-авангардисти на початку ХХ століття, а саме в 1910 році, заснували нову поетичну школу. Її основоположниками були поети У. Льюіс, Т. Еліот, Е. Паунд, Т. Х’юм і Р. Олдингтон. Їх мета – пряме відтворення дійсності за допомогою свіжих образів, позбавлених шаблонних кліше. Вони прагнули до оновлення і створення нової поетичної мови з вільними образами і віршами.
Представники імажинізму в українській літературі
Імажинізм, який не мав організаційного оформлення в Україні, вплинув на розвиток української поезії 20— 30-х років XX століття. Принципи імажинізму позначилися на ліриці В. Сосюри (збірки «Сьогодні», «Золоті шуліки») та Богдана-Ігоря Антонича (збірка «Перстені молодості»).
Російський імажинізм в літературі представники
Один з організаторів та ідейних лідерів російських імажиністів В.Шершеневич – відомий пропагандист і теоретик, критик, розвінчувач футуризму. До школи імажинізму належав поет Р.Івнев.
Російські імажиністи розділилися на 2 рухи: праве і ліве крило.
До правого крила належали такі поети як Івнев, Грузинів, Єсенін, Кусиков, Ройзман, а до лівого – Мариенгоф, Шершеневич, Н.Ердман. У 1924 році Єсенін вийшов з групи імажиністів і на цьому офіційний рух імажиністів припинив своє існування.
