Історія одного відкриття з фізики

Історія одного відкриття з фізики

Відкриття найперших джерел струму відбулося в кінці 17 сторіччя, коли італійський вчений Луїджі Гальвані абсолютно випадково виявив електричні явища при проведенні дослідів з фізіології.

Під час своїх експериментів він виявив, що коли до м’яза і нерва жаби прикладаються дві пластини різних металів, то м’яз починає імпульсивно скорочуватися. Намагаючись пояснити механізм отриманого відкриття, Гальвані робить помилкове припущення, що електрика виробляється м’язами і називає її «природною електрикою».

Коли вчений поділився результатами спостережень зі своїм другом, відомим італійським фізиком Алессандро Вольта (його ім’ям і названа одиниця вимірювання напруги), той поставив кілька власних дослідів і зрозумів, що Гальвані був неправий. Він зробив висновок, що електричний струм з’являється в результаті хімічної реакції, яка відбувається між двома металами. Для доказу своєї правоти Вольта зібрав пристрій, що складається з двох металевих пластинок з цинку і з міді, і занурив їх у ємність з соляним розчином.

Така нехитра конструкція і стала першим в світі хімічним джерелом струму. Незважаючи на помилкове пояснення вченим – батарейки назвали гальванічними елементами, а сам процес отримання електроенергії за допомогою хімічних реакцій – гальванізм.

Після двох століть основоположні принципи роботи гальванічних елементів і сьогодні залишаються колишніми, і ніяких нових принципових змін в цьому механізмі в найближчому майбутньому не передбачається. Найнесподіванішим результатом вивчення механізму отримання електрики хімічним шляхом є наступний висновок – електричний струм являє собою всього лише побічний продукт окислювально-відновних реакцій, в ході яких іони кисню переходять від молекул однієї речовини до молекул іншої.