“Істотне” аналіз вірша

Аналіз вірша “Істотне” Маланюка викладений в цій статті.

“Істотне” Євген Маланюк аналіз

Дiла ростуть у невмолимi черги.
Громадиться цеглинами життя.
Як рух, як пруг, як вiчний вир енергiй.
Триває й визначається буття.

Спiва блакить крiзь готику риштовань.
Дзвенить цемент крiзь дужу плоть будов.
I все ж таки: в началi було — Слово!
I все ж таки: начальний дух — Любов!

I в серцi, i в колекторах моторiв
Пульсує i iскрить одне i те ж —
Вiд хаосу до космосу просторiв.
Вiд атома до голубих безмеж.

У поезії “Істотне” Євген Маланюк порушує філософські питання загальнолюдського значення щодо призначення людини, коли “діла ростуть у невловимі черги”, а буття триває та визначається “як рух, як пруг, як вічний вир енергій”, а людству все важче й важче віднаходити себе в життєвому вирі.
Для митця проблеми в цьому немає, бо він знає, в чому суть: “І все ж таки: в началі було — Слово! І все ж таки: начальний дух — Любов!” Ці два поняття у свідомості автора поєднуються в невичерпну силу, життєдайну й справедливу, що керує всім на світі — “від хаосу до космосу просторів, від атома до голубих безмеж”.

Вірш «Істотне» Євгена Маланюка — це утвердження одвічних людських цінностей — слова і любові. Маланюк показав, що розум людини здатен осягти глибини від атома до безмежного космосу, а все ж таке, головне в її серці залишається добро і любов. Прочитавши вірш Маланюка «Істотне» ми розуміємо, що автор використав чимало художніх засобів, які допомагають показати красу та неповторність українського пера.

Ви можете розширити аналіз твору додавши тему, ідею, художні засоби вірша “Істотне”.