Джим Ґудзик – головний герой твору Міхаеля Енде, адже його поява спричинила зав’язку твору, навколо нього розвиваються всі події , відбувається формування його характеру під час пізнання світу.
Характеристика Джима Ґудзика
Джим отримав прізвисько Ґудзик, коли мама Штоцкер пришила до його штанців великого ґудзика, щоб закрити дірку, тому Лукас назвав його Джим Баттон, що означає Ґудзик.
Джим мріє об’їздити і пізнати весь світ. Ця мрія з’явилася в час, коли необхідно було підтримати Лукаса і пояснити своє бажання поїхати разом з ним.
Джим має романтичну вдачу, вміє бачити прекрасне навколо себе, милуватися красою світу. Джим вважав Лукаса своїм найкращим другом, а хлопчик, як і його старший товариш не залишає друзів. Тому, коли король вирішив позбутися Емми через те, що країна маленька, а з появою Джима в Усландії стало тісно, то Лукас і Джим відправляються з нею назустріч пригодам.
Риси характеру Джима Ґудзика:
- мужність,
- кмітливість,
- розум,
- працьовитість,
- любов до пригод,
- уміння цінувати дружбу,
- відповідальність.
Портрет Джима Гудзика
Джим був незамінним помічником. Коли у гoспoжі Ваас не вистачало часу, а кoролю, Лукасу або гoспoдіну Ермел xoтелoсь чтo-небудь купити, Джим відпускав їм товар в крамниці.
Кращим другом Джима був Лукас-машиніст. Вони розуміли один одного з півслова хоча б тому, щo обидва були майже одного кольору. Часто Джим їздив разом з Лукасом на локомотиві по імені Емма, і Лукас показував і пояснював йому, що до чого. Іноді Джиму пoд наглядом Лукаса навіть можна було проїхатися самостійно.
Найбільше на світі Джим xoтів стати машіністoм, тому що ця прoфессія відмінно пoдxoділа до його темної шкіри. Але для цього йому потрібно було спочатку заволодіти власним лoкoмoтивoм. А дістати лoкoмoтив було складно, особливо в Усландіі.
Цитатна характеристика Джима Ґудзика
«…він не любив митися – як, втім, і всі хлопчики його віку. Він ніяк не міг узяти в толк, навіщо йому митися, якщо у нього чорна шкіра і все одно не видно, яка у нього шия — брудна або чиста».
У Джима щоразу на одному й тому місці була дірка в штанах. Разів сто пані Штоцкер приставляла до дірки латку, однак та щоразу кудись зникала, а дірка лишалася. І це при тому, що Джим берігся як міг. Але варто йому було одного разу залізти на дерево чи скотитися з якогось пагорба, і дірка тут як уродилася. Врешті-решт, пані Штоцкер прийшла в голову рятівна думка. Вона обметала края латки і зробила одного боку дірку, а з іншого пришила великого ґудзика. Тепер досить було просто розстебнути хлястика, замість рвати. Та й дірку латати не випадало – годилося просто знову застебнути, і край. З цього дня всі острів’яни прозивали хлопця Джим Ґудзик.
