Корнель “Сід” Скорочено
Ельвіра, вихователька Хімени, повідомляє свої підопічній, що із двох закоханих у неї юних дворян – дона Родріго і дона Санчо – батько Хімени граф Гормас хоче мати зятем першого. Хімена кохає саме Родріго. Проте вона не дозволяє собі поки радіти, бо боїться, що доля може змінити думку її батька.
Подруга Хімени Уррака (дочка Кастильського короля донця Уррака) також закохана у того ж хлопця Родріго. Але через знатне походження її обранцем може бути лише – король чи принц. Щоб не страждати через свою пристрасть, інфанта робила все, щоб любов пов’язала Родріго і Хімену. Її старання не минули дарма і тепер донья Уррака чекає не дочекається дня весілля, після якого сподівається забути того, з ким ніколи бути не зможе.
Батьки Родріго та Хімени – дон Дієго та граф Гормас – славні гранди та вірні слуги короля. Але якщо граф і досі є надійною опорою кастильського престолу, час великих подвигів дона Дієго вже позаду — у свої роки він більше не може як раніше водити християнські полки в походи проти невірних.
Коли перед королем Фердинандом постало питання про вибір наставника для сина принца Кастилії, він віддав перевагу навченому досвідом дону Дієго, чим мимоволі випробував дружбу двох вельмож. Граф Гормас вважав вибір короля несправедливим, дон Дієго, навпаки, захоплювався мудрістю монарха.
Граф Гормас та Дієго сваряться через таке рішення короля. Сиплються взаємні образи, і зрештою граф дає дону Дієго ляпас; той вихоплює шпагу. Противник легко вибиває її з ослаблих рук дона Дієго, однак не продовжує сутички, бо для нього, славетного графа Гормаса, було б найбільшою ганьбою вбити беззахисного старого.
Смертельна образа, нанесена дону Дієго, може бути змита тільки кров’ю кривдника. Тому він наказує своєму синові викликати графа на смертний бій.
Родріго не знає що робити — йому потрібно підняти руку на батька коханої. Кохання і синівський обов’язок борються в його душі. Зрештою Родріго розуміє, що життя з коханою дружиною буде для нього нескінченною ганьбою, якщо честь батька постраждає.
Король Фердинанд розгнівався через негідний вчинок графа Гормаса; він просить його вибачитися перед доном Дієго, та гордовитий вельможа, для якого честь понад усе, відмовляється коритися монарху. Графа Гормаса не лякають погрози, бо він упевнений, що без його непереможного меча королю Кастилії не втримати корону.
Засмучена донька Хімена гірко нарікає подрузі інфанті на марнославство батьків, яке загрожує зруйнувати їх з Родріго щастя, яке було вже таким близьким. Щоб не трапилося далі, результат буде сумний: якщо в поєдинку загине Родріго, разом з ним загине її щастя; якщо юнак переможе, то шлюб із вбивцею батька стане для неї неможливим; ну, а коли поєдинок не відбудеться, Родріго зганьбиться і втратить статус кастильського дворянина.
Уррака, щоб утішити Хімену пропонує таке: вона накаже Родріго не відходити від неї, а тим часом, батьки за допомогою короля можливо все самостійно залагодять. Але інфанта запізнилася — граф Гормас і дон Родріго вже вирушили на поєдинок.
Перешкода, що виникла на шляху закоханих, змушує інфанту сумувати, але водночас і вона і радіє цьому. У серці доньї Ураки знову поселяються надія і солодка туга, вона мріє, що Родріго підкорить багато королівств і тим самим стане рівнею їй, а значить – вона зможе бути з коханим.
Тим часом король, обурений непокорою графа Гормаса, наказує взяти його під варту. Але наказ його не може бути виконано, бо граф щойно загинув на дуелі з Родріго. Заплакана Хімена приходить до короля і на колінах молить його про відплату вбивці; такою відплатою може бути лише смерть. Дон Дієго заперечує, що перемогу в поєдинку честі ніяк не можна прирівнювати до вбивства. Корол вислуховує обох і проголошує своє рішення: Родріго буде засуджено.
Родріго приходить у будинок убитого ним графа Гормаса, готовий постати перед Хіменою. Вихователька Хімени Ельвіра, яка зустріла його, налякана: адже Хімена може повернутися додому не одна, і, якщо супутники побачать його в неї вдома, на честь дівчини впаде тінь. Послухавши пораду Ельвіри, Родріго ховається.
Невдовзі, Хімена приходить у супроводі закоханого в неї дона Санчо, який пропонує себе як знаряддя відплати вбивці. Хімена не погоджується з його пропозицією, оскільки сподівається на справедний вирок від короля.
Залишившись наодинці з вихователькою, Хімена зізнається, що, як і раніше, любить Родріго, не може жити без нього; і, якщо борг її – приректи вбивцю на смерть, вона також після цього жити не зможе.
Родріго чує ці слова і виходить із укриття. Він дає Хімені меч, яким був убитий граф Гормас, і благає її своєю рукою здійснити над ним суд. Але Хімена не може цього зробити і проганяє Родріго. Але обіцяє, що неодмінно зробить усе, щоб убивця поплатився за скоєне життям, хоч у душі сподівається, що нічого в неї не вийде.
Дон Дієго невимовно радий, що його син, гідний спадкоємець уславлених відвагою предків, змив з нього пляму ганьби. Що ж до Хімени, каже він Родріго, то це тільки одна честь — кохані ж змінюються. Але для Родріго однаково неможливо ні розлюбити Хімену, ні бути з нею. Йому залишається лише померти.
У відповідь на такі промови дон Дієго пропонує синові замість того, щоб даремно шукати смерті, очолити загін сміливців і відбити військо маврів, що таємно вночі на кораблях підійшло до Севільї.
Вилазка загону під проводом Родріго приносить кастильцям перемогу — невірні тікають, двоє мавританських царів взяті в полон юним воєначальникою. Всі звеличують Родріго, одна лише Хімена наполягає на тому, що він лиходій і вимагає помсти.
В душі Інфанти все сильніше розгоряється любов до Родріго, тому вона вмовляє Хімену відмовитися від помсти. Нехай хоч і не може бути з ним, проте Родріго, оплот і щит Кастилії, має і надалі служити королю. Але попри повагу народу, на своє кохання Хімена має домогтися покарання вбивці батька.
Однак даремно Хімена сподівається на королівський суд – Фердінанд безмежно захоплений подвигом Родріго. Навіть королівської влади недостатньо, щоб гідно віддячити сміливцю, і Фердинанд вирішує скористатися підказкою, яку дали йому полонені царі маврів: у розмовах з королем вони звали Родріго Сідом — паном, повелителем. Відтепер Родріго зватиметься цим ім’ям.
Хімена ж припадає до ніг короля і молить про помсту. Фердинанд, підозрюючи, що дівчина любить того, про чию смерть просить, хоче перевірити її почуття: із сумним виглядом він повідомляє Хімені, що Родріго помер від ран. Хімена смертельно блідне, але, як тільки дізнається, що насправді Родріго живий, виправдовує свою слабкість тим, що, мовляв, якби вбивця її батька загинув від рук маврів, це не змило б з неї ганьби; нібито вона злякалася того, що тепер позбавлена можливості помсти.
Хімена каже королю, що той, хто в поєдинку здолає вбивцю графа, стане її чоловіком. Дон Санчо, закоханий у Хімену, відразу викликає Родріго на поєдинок. Королю не подобається, що життя найвірнішого захисника престолу в небезпеці. Він наголошує на тому, що хто б не переміг у поєдинку, рука Хімени буде його.
Родріго приходить до Хімени попрощатися. Вона здивована, невже дон Санчо настільки сильний, щоб здолати Родріго. Юнак відповідає, що він вирушає не на бій, а на страту, щоб своєю кров’ю змити пляму ганьби з честі Хімени; він не дав себе вбити в бою з маврами, бо бився за батьківщину і короля, тепер ситуація інша.
Не бажаючи смерті коханого, Хімена переконує його не гинути від руки дона Санчо, оскільки це зашкодить його славі, а їй приємніше усвідомлювати, що її батько був убитий одним із найславетніших лицарів Кастилії. Дівчина у відчаї, вона просить Родріго перемогти заради того, щоб їй не йти заміж за нелюбого.
У душі Хімени боротьба: їй страшно подумати, що Родріго загине, а вона має стати дружиною дона Санчо. З іншого боку вона розуміє, що перемога Родріго, не принесе їй полегшення.
Роздуми Хімени перериває дон Санчо, який постає перед нею із закривавленим мечем. Хімена вирішує, що поєдинок уже відбувся, і поспішає до короля. Вона просить його змилосердитися і не змушувати її йти до вінця з доном Санчо – нехай краще переможець візьме все її добро, а вона піде в монастир і вічно сумуватиме за батьком і Родріго.
Даремно Хімена не послухала дона Санчо; тепер вона дізнається, що, тільки-но поєдинок почався, Родріго вибив меч із рук противника, але не захотів вбивати того, хто готовий був на смерть заради Хімени. Король проголошує, що цей поєдинок змив із неї ганьбу, і урочисто вручає Хімені руку Родріго.
Хімена більше не приховує кохання до Родріго, але все ж таки і тепер не може стати дружиною вбивці свого батька. Тоді мудрий король Фердинанд, каже Хімене, що вона достатньо послужила своєму батькові, піддавши Родріго небезпеці, і їй більше не потрібно мстити за нього. Він каже їй зробити щось для себе, вийшовши заміж за Родріго, але розуміє, що їй все ще потрібен час, щоб «витерти сльози». Через рік вони одружаться, а тим часом Родріго продовжить боротьбу з маврами, залишиться вірним Хімене і стане ще більш гідним її кохання.
Корнель “Сід” Аналіз
«Сід» — перша п’єса у французькій літературі, в якій розкрито основний конфлікт, який хвилював письменників епохи класицизму, — конфлікт між боргом та почуттям. Хоча вибір герої послідовно роблять на користь обов’язку, Корнель став першим, хто показав пов’язані з ним душевні муки.
Сюжет
Дон Родріго, закоханий у Хімену, дочку графа Гормаса, змушений викликати на поєдинок батька коханої, який тяжко образив його власного батька — дона Дієго, — давши тому ляпас. Вибір між любов’ю та синівським обов’язком Родріго робить на користь останнього та вбиває Гормаса на поєдинку. Тепер уже Хімена опиняється перед вибором: вона, як і раніше, любить Родріго, але смерть батька волає про помсту. Як і Родріго, Хімена ставить обов’язок вище за любов і вимагає у короля смерті коханого.
Трагічну розв’язку запобігає нічному нападу сарацин, який відбиває загін на чолі з Родріго. Король, вражений його вірністю та патріотизмом, вирішує замінити страту поєдинком між Родріго та захисником Хімени — доном Санчо. Переможець поєдинку має отримати руку Хімени. Коли після поєдинку Санчо, який програв, постає перед Хіменою з цією звісткою, вона, будучи впевнена в тому, що Родріго вбитий, видає свої справжні почуття до нього. Після цього вона змушена відмовитись від помсти, і король дає дозвіл на весілля.
Головні герої:
- Дон Родріго, син Дона Дієго і коханий Хімени. Ім’я «Сід» буде згадано королем та інфантою по відношенню до Родріго тільки в IV і V актах.
- Хімена, донька дона Гомеса і кохана дона Санчо і дона Родріго. (Вона закохана в Родріго).
- Дон Гомес, граф Гомес, батько Хімени.
- Дон Дієго, батько дона Родріго.
- Донна Уррака, інфанта кастильська (таємно закохана в Родріго).
- Дон Фернандо, перший король кастильский.
- Дон Санчо, закоханий в Хімену.
- Ельвіра, вихователька Хімени.
- Леонора, вихователька інфанти.
- Дон Аріас і дон Алонсо, кастильскі дворяни.
