«Лебеді материнства» аналіз вірша Симоненка допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, головні герої вірша. “Лебеді материнства” чудовий та чуттєвий, і показує силу материнської любові.
Літературний паспорт вірша “Лебеді материнства”
Автор: Василь Симоненко.
Рік написання: 1962рік.
Жанр: інтимна лірика, колискова.
Збірка: Не входить до збірки.
Тема твору: Настанова матері маленькому сину не забувати своє коріння, свою Батьківщину у дорослому віці.
Ідея: Колискова матері свої дитині як головна порада життя, саме тому змалечку варто навчати найважливішому – любити свою Батьківщину.
Основна думка: Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Римування: прехресне.
Віршовий розмір – хорей
«Лебеді материнства» художні засоби:
- Епітети: лебеді рожеві, зорі сургучеві, сивими очима, материнська добра ласка, колиску синову, тихі зорі, рожевим пір’ям, золотим сузір’ям, приспані тривоги, хмельні смеркання, мавки чорноброві, сади зелені, хлопців-чорночубих, диво-наречені, рідну матір, очі материнські, білява хата, на чужому полі.
- Порівняння: лебеді, як мрії.
- Метафори: лебеді мріють крилами з туману, зорі сиплють ночі у лимани, казка заглядає в шибу сивими очима, півні тривожили темряву, лебеді танцювали в хаті на стіні, тривоги виростуть, очі материнські і білява хата за тобою будуть мандрувати, верби і тополі прийдуть з України.
- Звертанння: Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати; припливайте до колиски, лебеді, як мрії; опустіться, тихі зорі, синові під вії; виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу; можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.
Образи: людей: мати, син, друг, мавки чорноброві (диво-наречені); міфологічних істот: досада; природи: туман, лебеді, ніч, зорі, верби, тополі; предметів і явищ: колиска, хата, казка, тривоги, очі материнські, білява хата, Батьківщина, душа, прощання.
Символічні образи: казка (символ добра); лебеді (символ материнської любові, відданості, мрії); верби та тополі (символ Батьківщини); мати й Батьківщина (символ найдорожчого в людському житті).
Вірша Василя Симоненка «Лебеді материнства» умовно можна поділити на дві частини: перша – колискова маленькому синові, як оберіг від нечистих сил; друга – настанова дорослому синові, як напуття на правильне достойне життя.
Автор аналізу: cup_of_flowers
«Лебеді материнства» вірш
Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.
Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Вірш входить до збірки “Тиша і грім”
бравл старс топ