«Легенди Старокиївські» ПОЯСНЕННЯ МАЛОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ, ІМЕН ТА НАЗВ
В Україні лише в кінці 80-х років минулого століття заговорили про талановиту українську письменницю Натале — ну Королеву (1888–1966). Не українка за походженням і освітою, звісно, і перші оповідання написані були нею французькою мовою. Писати твори українською мовою почала в зрілому віці, завдячуючи цим своєму чоловікові письменникові Василю Короліву-Старому (1879–1941).
Літературна спадщина письменниці і досі не вивчена як слід, та й переважна більшість творів в Україні не друкувалася. Широке визнання і популярність їй принесли повісті “1313” (1935), автобіографічна — “Без коріння” (1936), “Предок” (1937), “Сон тіні” (1938), “Легенди старокиївські” (1942–1943).
“Легенди старокиївські” — це 25 оповідань-легенд, перша частина яких з життя стародавнього Києва і Київської Русі була надрукована ще на початку 30-х років XX ст. у празькому українському журналі “Пробоєм”. 1942 року вони вийшли окремою книжкою у двох частинах з присвятою у першій частині:
“Мойому дружині В. Короліву-Старому, що вивів мене з інших далеких шляхів на шлях українського письменства, присвячую ці легенди. Авторка”.
Під час підготовки тексту цього видання по можливості збережено особливості мови письменниці. До сучасних норм написання приведено суто граматичні форми. Пояснення окремих історичних реалій подано в посторінкових виносках, які’є невід’ємною частиною тексту. Латинські й старогрецькі форми власних імен і назв залишено в авторському написанні. Видання містить словничок малозрозумілих слів, а також імен та назв.
Слід мати на увазі, що авторка не скрізь у своїх легендах дотримується відомих історичних фактів. Це зумовлюється не лише малодоступністю для неї достовірних першоджерел, а й особливостями жанру легенд. Тож допитливому читачеві має бути цікаво з’ясувати такі розбіжності і порівняти достовірні факти з авторською фантазією.
Текст друкується за виданням: Наталена Королева. Предок, Історичні повісті; Легенди старокиївські. — К., Дніпро, 1991.
Августа — титул дружини римського імператора.
Агораном — торговець.
Алани — скіфське плем’я, що жило до V ст. між Кавказом і Доном.
Альфонс X Мудрий — король Кастилії і Леони у 1252–1282 рр.
Альмужна — милостиня.
Анаксагор (бл. 500–428 до н. е.) — давньогрецький філософ, ідеолог рабовласницької демократії.
Анахарсіс — скіфський вождь і вчений VII ст. до н. е.
Анахорет — пустельник.
Андрій Боголюбський (бл. 1111–1174) — владимиро-суздальський князь. У 1169 р. захопив і зруйнував Київ.
Анепсії—царські родичі, високі урядовці при дворі.
Анна Царгородська (963—1011) — дружина великого київського князя Володимира Святославича, сестра візантійських імператорів Василія II (бл. 956—1025) і Костянтина VIII (976-1025).
Антоній Печерський (983—1073) — церковний діяч Київської Русі, один із засновників Києво-Печерського монастиря.
Апофеоз — обоготворення грецьких героїв та римських імператорів, прославлення якоїсь особи або події.
Артеміда — у грецькій міфології— богиня родючості, полювання й місяця.
Архонтиса — княгиня, вища службова особа.
Аскольд — київський князь другої половини IX ст. Провів перше хрещення Русі. Бл. 882 р. убитий у Києві за наказом Олега.
Аттіс — у фрігійській міфології — бог природи, красень юнак.
Афродіте (Афродіта) — старогрецька богиня краси й кохання.
Баї — думки.
Батий (Бату, 1208–1255) — монгольський хан і полководець. У 1240 р. зруйнував Київ.
Бебрикси — стародавні племена, що населяли Піренейський півострів.
Благовіщення — релігійне свято, що відзначається
7 квітня.
Бористен — давньогрецька назва Дніпра.
Василевс — цар.
Ватран — вогнище, піч.
Велес (Волос) — давньослов’янське язичеське божество, покровитель скотарства, багатства й торгівлі.
Вербена — декоративна рослина.
Висп — покриття.
Виспр — вверх.
Волф-наузник — лікар-ворожбит.
Вольфрам фон Ешенбах — німецький лицарський поет-співець XII–XIII ст.
Всеволод Ярославич (1030–1093) — великий київський князь, син Ярослава Мудрого, засновник Видубицького монастиря.
Вуйко — дядько по матері.
Гадес — у грецькій міфології — підземна країна мертвих. Гакатонхеїрени — сторукі п’ятдесятиголові велетні, уособлення підземних сил.
Геракл — у грецькій міфології — один з найпопуляр-нішнх героїв, син Зевса. Здійснив 12 великих подвигів.
Геракліт Ефеський (бл. 520 — бл. 460 до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, стихійний діалектик. Першоосновою всіх речей вважав вогонь.
Гермес — у грецькій міфології — посланець богів, бог торгівлі, покровитель мандрівників.
Гетера — у давніх греків — незалежна освічена жінка, подруга й полюбовниця. Гетери мали свої школи (музейони), де дівчат навчали музики, співу, складати вірші, танцювати.
Гзмиз — різьблений стовп.
Гірей — Гіреї — династія татарських ханів у Криму в XV–XVIII ст., що чинила постійні напади на Україну.
Гітана — іспанська циганка.
Грааль, лицарі св. Грааля — герої лицарських романів Кретьєна де Труа “Повість про Грааля” та ін., які шукають міфічну “чашу Грааля” — чашу євхаристії (з кров’ю Ісуса Христа), зазнаючи при цьому чимало пригод.
Даждьбог (Даж-бог) — у слов’янській міфології — бог Сонця, світла й вогню.
Дафне — за старогрецькою міфологією — німфа, що боялася кохання сонячного бога Фобоса й була перетворена в лавр.
Дик — дикий кабан.
Диптихон — воскова табличка для писання в античному світі.
Діоніс — у грецькій міфології — бог виноградарства й виноробства. У римській міфології — Вакх (Бахус).
Драгва — болото, драговина.
Дріада — у старогрецькій міфології — лісова німфа, що народжувалася, жила й умирала разом з деревом.
Екзорцизм — замовляння злих духів.
Ексоміда — коротка денна або спальна одежа, застібнута тільки на одному плечі.
Еллада (Гелада) — Греція.
Елевзінські містерії — щорічні релігійні свята в давньому грецькому місті Елевзіс на честь богині Деметри; відбувалися у вузькому колі втаємничених.
Елементал — дух, що панує над одним із чотирьох елементів за вченням середньовічних фізиків.
Еос — богиня світанку.
Епіталама — весільна пісня на честь молодих у стародавніх греків і римлян.
Епітафія — намогильний напис.
Ергустули — підземна в’язниця для рабів, закованих у кайдани.
Ерос — у грецькій міфології — бог кохання.
Ексоміда — грубий верхній одяг.
Еспанія — Іспанія.
Ефеб — юнак, парубок.
Желва — співуча пташка. Жоломія — сопілка.
Забаєна — заворожена.
Загара — бажання.
Звинний — меткий, спритний.
Зевс — у старогрецькій міфології — батько богів, найстарший між богами.
Зерем’яна— схованка, лігво.
Зефір — у грецькій міфології — бог західного вітру.
Зоста — дівчина.
Ігемон — виша службова особа, князь.
Ігор — великий київський князь (912–945), убитий під час древлянського повстання 945 р.
Ізіда — головне божество давньоєгипетської міфології, покровителька плодючості і материнства, богиня життя й здоров’я.
Ірис — райдуга.
Канонарх — законник, чернець.
Карл VI (1685–1740) — імператор Священної Римської імперії.
Кіммерійська країна — найдавніші хліборобські племена, що жили на території нинішньої Південної України. У VII ст. до н. е. їх витіснили скіфи.
Клепсидра — піщаний або водяний годинник.
Климент — один із перших римських пап.
Кобка — відлога.
Ковтки — сережки.
Колопні — коноплі.
Конкубіна — незаконний шлюб.
Котвиця — якір.
Кретьєн де Труа — французький письменник другої половини XII ст., автор романів з циклу творів про короля Артура й лицарів Круглого столу.
Лаврські Сади — сади на території Києво— Печерської лаври.
Лампос — блиск; один із коней, запряжений у колісницю Фобоса.
Лекіф — скляна ваза.
Лектика — ноші, на яких можна було сидіти або лежати.
Лепрозний — прокажений.
Логос — у давньогрецькій філософії — світовий розум, вічний світовий закон.
Логофет — вищий чиновник у візантійському державному апараті; хранитель патріаршої печатки.
Лосна — божество в язичницькій міфології.
Марафон — давньогрецьке поселення в Аттіці, в районі якого 13.IX. 490 р. до н. е. грецьке військо завдало поразки персам.
Марена — у давньоукраїнській міфології — богиня весни й води.
Марк Аврелій (121–180) — римський імператор з 161 p., філософ, представник стоїцизму.
Мева — чайка; русалка.
Мітра — іранське божество сонця, світла, чистоти і правди. Культ Мітри поширювався також у Римській імперії.
Мокош — у давньоруській язичницькій міфології — жіноче божество родючості й домашнього господарства.
Нави — русалки.
Нард — рослина з родини валеріанових з дуже пахучим коренем; пахуча речовина, виготовлена з цієї рослини. Нетопир — кажан.
Никати — дивитися, поглядати.
Нобіле — знатний вельможа.
Обавник — віщун-ворожбит.
Облечений — одягнений.
Олімп — у грецькій міфології — священна гора в Фесса-лії, яку вважали місцем перебування Зевса та інших богів.
Офіра — жертва.
Палета — інструмент для нанесення фарби на іконну дошку.
Пан — у давніх греків — бог лісів і черед, винахідник сопілки, істота з козлячими ногами й рогами; ночами він лякав людей; звідси “панічний страх”. У римській міфології — Фавн.
Парки — у греко-римській міфології — три сестри-боги-ні людської долі; одна з них ножицями перерізувала нитку життя.
Патрицій — у Давньому Римі — родовий аристократ.
Перун — у східнослов’янській міфології — головний бог, бог дощу, грому й блискавки.
Петрики — птахи.
Півтуциту — півдюжини, шість.
Пітія (Піфія) — віщунка і жриця Аполлона в Дельфах.
Платон (428/27 — 348/47 до н. е.) — давньогрецький філософ.
Погар — келих.
Позирати — дивитися.
Полігімнія — одна з дев’яти муз, винахідниця ліри, покровителька ліричної поезії і красномовства у грецькій міфології.
Понт Евксін — Чорне море.
Піп Іван — назва гірської вершини на Закарпатті. Посейдон — у міфології давніх римлян — бог моря і мореплавства.
Профетос — жрець.
Психопомпос — дослівно: провідник душ; так називали Гермеса, обов’язком якого було відводити душі померлих до Елізіуму — раю або Тартару — пекла.
Пущик — сич.
Равл — слимак, равлик.
Ракоці Ференц II (1676–1735) — трансільванський князь, керівник антигабсбурзької визвольної війни угорського народу. Війна почалася на території нинішнього Закарпаття.
Раменатий — плечистий.
Расени — самоназва етрусків, що населяли у першому тисячолітті до н. е. північно-західну частину Апеннінського півострова (Етрурію).
Рева — лоза.
Рогволод (Василько) Рогволодович (IX ст.) — полоцький князь.
Рогніда Рогволодівна (пом. 1000 р.) — полоцька княжна, друга дружина київського князя Володимира Святославича.
Руми — руїни.
“Руська правда” — зведення норм давньоруського права
XI–XII ст.
Сен-Жермен Карл — відомий французький алхімік і авантюрист (XVIII ст.), життя і пригоди якого сповнені різних таємниць.
Сиринкс — старогрецька пастуша сопілка; кілька сопілок різної довжини, зібраних в один музичний інструмент, свиріль.
Скити — скіфи — племена, що жили в VII ст. до н. е. — III ст. н. е. на півдні нинішньої України.
Софокл (бл. 496–406 до н. е.) — давньогрецький драматург.
Споювати — з’єднувати.
Стилос — паличка, якою писали в давнину.
Таберна (таверна) — корчма.
Тавити — плавити.
Таврида — давня назва Кримського півострова.
Танатос — у грецькій міфології — бог смерті; його зображали, як і Ероса, крилатим і заквітчаним вінком з квітів маку.
Тарча — щит.
Тебаїда (Фебаїда) — Еллада, Греція; сестра Аполлона.
Тектина — рідина.
Тигла — вогненна піч.
Тиркиз — обрій.
Титани (Гіганти) — у старогрецькій міфології — велетні, що хотіли скинути всіх богів; їх переміг Зевс і поскидав у Тартар — пекло.
Трирема — стародавня галера з трьома рядами весел по обидва боки.
Троль — карлик.
Туніка — у давніх римлян — спідній одяг під тогою.
Убрус — скатерть.
Уеди — сухі долини в пустелях.
Уроєний — уявний, надуманий.
Фавн — божество римської міфології, покровитель лісів, отар і пастухів. У грецькій міфології — Пан.
Фаетон — у давньогрецькій міфології — син Геліоса й океаніди Клімени. Не міг впоратися з сонячною колісницею, і Зевс убив його ударом блискавки.
Фойбос (Фобос) — дослівно “блискучий”, друге ім’я Аполлона, бога світла, сонця, поезії й музики.
Хова — нянька.
Хоре — бог сонця у міфології давніх слов’ян.
Хронос — у старогрецькій міфології— батько Зевса, уособлення часу.
Чечуга — стерлядь.
Чувати — перебувати, знаходитись.
Чуть — відчуття.
Юга — імла.
Юлавий — повільний, нікчемний.
Яс — давньоруське язичницьке божество.
Ятлик — дятел.
Non nobis, Domine, non nobis, sed nomini tuo da gloriam. Не мені, Господи, не мені, а во славу імені твого.
1
За посвідченням Геродота, вживання конопель (новіша назва) для курення пішло від скитів, які давніш перебували на землях, що згодом їх посіли праотці нинішніх українців. Наліг курення коноплі (потім — індійської, так званої Cannabis Sativa) поширився поміж азійськими народами. Нині вживають “гашишу” щонайменше 200 000 000 азіатів. В рушних добах ця наркотикоманія поширюється і в Європі.
2
Ге р х и з — стара назва р. Донця.
3
Паном звався у старих греків (аркадійських) бог природи та лісів.
4
Мана — чорноока, зрадлива, лиха сестра Перелесникова.
5
Евксін (Евксінт, Понт Евксінський, або Евксінське море) — старовинні назви Чорного моря.
6
Е кл о га — грецька назва оповідання з пастушого життя (“пастораль”).
Теодосія, любо, ти живеш! (Латин.)
7
Старий київський рід.
8
Року 957-го.
9
Magna aura — великазала.
10
Піренейська легенда.
11
На Дніпрі було давніш сила лебедів і пеліканів.
12
Нібито за давніх часів в деяких місцях на Дніпрі росли рожеві лотоси, подібні до індських.
Так розповідає Сіліус італікус, історик-поет з І ст. по Хр.
13
Цікаво, що Стефанос Візантійський говорить, ніби було два народи бебриксів. Одного помішує він у Піренеях, другого — коло Понта Евксінського.
14
Особливий Гатунок анемон. Тільки на Україні вони фіалові, в Італії — рожеві, в Галичині — білі.
15
Хаїре — “радуйся”, старе грецьке привітання.
16
Назви цих зел — автентичні, так їх називають на Україні баби-во-ріжки.
17
Баб’ячий прокльон — biscum album.
18
Цікаво, що ще нині в Сербії називають “ладоржицями” (очевидно: ладожрицями) закосичених зеленню дівчат, що зі співами ходять селами на Зелені свята, а потім збираються на забави: співи, танці.
19
Так називає Геродот привезену з Бористену на Делос діву, що зі своєю подругою Опідою стали потім славними в Греції пророкинями — пітіями.
20
У стародавніх греків мати Фойбоса звалася Лето, або Латона, що означає Темна Ніч.
Про острів Делос існувала у греків віра, що він “не тримається корінням землі”.
21
Цю пісню чула авторка у Києві від лірника, якого було покликано до київського Інституту благородних дівиць разом з московським “сказателем” билин. А професор Вас. Ник. Малінін висвітлював різницю між “южноруським” і “собственно руським” світоглядом й “підходом” до теми.
Так зазначає Геродот.
22
Мідь засвячена Ладі.
ОеІрМпшт.
Старовинна атгицька гра: треба плеснути водою з певної віддаленості на шалю терезів, щоб вона спустилась й стукнулась об камінь.
Блиск.
23
Передранішній вітер.
24
Світанок, зоря.
25
‘Меч-кінчак — гострий з обох боків.
26
Перед світовою війною показували ще руїни цього заїзду, що ніби належав батькові св. Олени Рівноапостольної.
Гагія — свята.
27
Деякі автори виводять рід св. Олени з королівської родини, що володіла Британією, інші — помішують таберну, з якої походила св. Олена, в Кападокії, але є капітальні агіографічні твори, як многотом-ний Heiligen Lexikon, та болландисти стверджують, що св. Олена була родом з Тавриди-Криму.
28
292. Св. Олені могло тоді бути 34–35 літ.
29
Константин охрестився лише перед смертю.
30
Цієї думки тримається у своїх творах св. Тереза з Авіли.
31
Історично.
32
Адріан.
33
Історично: Константин Великий скасував смертну кару розпинанням.
34
Букцина — римська мідяна військова сурма.
35
Скальд — норманський співак.
36
Притик — стовп, до якого прив’язували корабель.
37
Б о р и ч і — славний київський боярський рід. Р. 954 це наймення згадується між послами князя Ігоря до Царгорода. По найменню цього роду звалося й урочище “Боричів тік” або “Боричів взвіз”.
38
Р. 1150 відбувся в Києві на “Ярославовому дворі” перший на Ру-сі-Україні турнір “з уграми”.
39
Мимохід — кінь, вивчений виступати завжди враз обома правими та обома лівими ногами. На такому коні дуже зручно і спокійно їхати (що знаю з досвіду).
40
Так запевняє автор з XII століття.
41
Ільмар — ім’я майстра, якого підпис було можна прочитати на деяких полив’яних плитах при розколинах у Десятинній церкві.
42
Грушки “благодатні” дуже розповсюджені були в Україні, особливо на Полтавщині. Всередині були цілком темно-червоні, ніжні, со-лодко-кваскуваті і пахли вином.
43
В у д в у д — стара назва птаха удода, що в Україні вважали його за зловісного, лихого. У мусульман же він є “вісником архангела Дже-браїла” (Гавриїла) й приносить щастя тому, хто його побачить.
44
Скальди — скандинавські співаки-кобзарі.
45
Тор — бог грому і блискавки.
46
Одрина — спальня, староукр. слово.
47
Валгала — норманський Рай.
48
У Києві, під Андріївською горою, є й донині вулиця, що зветься “Кожум’яки”.
49
Барм а— широкий комір на спосіб пелерини на княжому зо-дягу.
50
За княжих часів давали два наймення: “церковне” і “мирське”.
Кияни ще перед світовою війною твердо вірили, що святий Володимир мав доньку Людмилу. Це наймення було дуже популярне у старому Києві.
51
Ю га — сухий, гарячий вітер (старе слово).
Спуском звалися в Києві дуже стрімкі вулиці з гори додолу.
52
Легенди говорять, що св. ап. Андрій ГІервозванний постановив хрест, де нині Андріївська церква.
53
Дивись роман Н. Королевої “Предок” (Ред.).
54
Заборонено Литовським статутом.
55
Темні бобри звались “шляхтою”, світлі ж, гніді, — “хлопами”.
56
Валер’яна.
57
С н ь о н д и (старе укр. слово) — щипці на очищення гноту свічки.
58
До світової війни ще існували у Києві, на Подолі, і Самсонова криниця, і вулиця Лакерди.
59
Автентичні слова Вольтера, якими він висміював Сен-Жермена.
60
‘ Автентичні слова Сен-Жерменові.
61
Існує легенда, що Сен-Жермен завдячував своєму справді дуже довгому життю вживанню коріння женьшеню, якому ще й нині в Хінах (Китаї,— Ред.) приписують могутню силу продовжувати життя.
