“Лобо” скорочено

“Лобо” Ернест Сетон-Томпсон короткий зміст розповість історію розумного вовка, якого намагалися спіймати багато років.

«Лобо – володар Курумпо» скорочено (аудіокнига)

“Лобо” скорочено читати

Лобо – американський вовк, який жив в долині Курумпо в Нью Мексиці. У період 1890-х Лобо і його зграя з п‘яти вовків була змушена почати полювати на худобу поселенців, так як поселенці раніше знищили їх здобич.

Скотарі спробували знищити Лобо і його зграю, насипавши отруту в мертві туші тварин, але вовки відкинули заражені частини туш і не стали їх їсти. Потім скотарі спробували знищити вовків за допомогою капканів і, полюючи на них з рушницями, але це також не увінчалося успіхом.

Ернест Томпсон Сетон спокусився викликом і нагородою в 1000 $ за голову Лобо, ватажка зграї. Сетон отруїв п’ять приманок, завбачливо приховуючи сліди присутності людини і розкидаючи їх на території Лобо. dovidka.biz.ua На наступний день всі приманки зникли, і Сетон вирішив, що скоро Лобо помре. Та яким було  розчарування Сетона, коли він знайшов всі п’ять приманок в одній купі, накритою землею і камінням, що показувало огиду Лобо до спроб людини отруїти його.

Сетон купив нові, поліпшені капкани і обережно встановив їх на території Лобо, але через деякий час побачив, що Лобо спеціально пробігся через всі капкани, привівши їх у дію, але не попався. Коли час, відведений Сетону на піймання Лобо, розтягнувся з двох тижнів до чотирьох місяців, Сетон відчував себе виснаженим.

Якось Сетон розбив стоянку над заплавою, де зимували птахи, він побачив сліди Лобо, що йшли за дрібнішими слідами. У цей момент Сетон зрозумів, що слабкістю Лобо була біла вовчиця на прізвисько Бланка. Сетон встановив кілька капканів у вузькому проході, щоб Бланка в них потрапила, так як Лобо їх всіх уникав.

Невдовзі Сетону пощастило. Бланка, намагаючись перевірити приманку (голову худоби), потрапила в капкан. Коли Сетон її знайшов, вона вила від безвиході, а поруч бігав Лобо. Лобо відбіг на безпечну дистанцію, побачивши людей з вогнепальною зброєю (це було єдине чого він боявся). Лобо дивився як Сетон і його люди вбили Бланку і прив’язали до коня.
Протягом наступних двох днів Сетон чув виття Лобо. Сетон так описовий виття Лобо: «безпомилкова нота печалі в ньому … Це було не звичайне виття, а жалібне завивання». Хоча Сетон і відчував жаль до згорьованого вовка, але продовжував планувати упіймання Лобо. Він вирішив використати запах Блаки, щоб заманити розумного вовка в пастку.

Незважаючи на небезпеку, Лобо, слідуючи запаху Бланки, проникає на ранчо Сетона, куди привезли білу вовчицю. Сетон встановлює ще більше капканів, використовуючи запах Бланки як приманку.

31 січня 1894 року Лобо попався, всі чотири лапи були в капкані. Коли Сетон наближався, Лобо продовжував стояти на поранених ногах, завиваючи. Вражений хоробрістю і любов’ю Лобо до своєї супутниці, Сетон не зміг вбити його.
Сетон і його люди зв’язали Лобо, одягли йому намордник і прив’язали до коня, а після відвезли до себе на ранчо. Лобо відмовлявся що-небудь їсти і навіть дивитися на своїх загарбників. Лобо посадили на ланцюг, і він весь час дивився в бік «свого королівства». Тієї ж ночі Лобо помер, не витримало його серце. Похоронили його поруч з Бланкою…