Макбет — п’єса Шекспіра, заснована на історії шотландського короля Макбета, часто представляється архетиповою історією про небезпеку надмірного жадання влади і зради друзям. Твір був написаний в 1606 році, через три роки після смерті королеви Єлизавети.
Шекспір “Макбет” дуже скорочено
Головні герої
- Дункан – король Шотландії. Мудрий та справедливий.
- Малькольм та Дональбайн – сини Дункана, спадкоємці на престол.
- Макбет – кузен Дункана, відважний полководець.
- Банко – вірний друг Макбета, також полководець.
- Леді Макбет – дружина Макбета, честолюбна та жорстока жінка.
–Флієнс – син Банко.
–Сівард – англійський полководець.
–Макдуф, Ленокс, Рос, Ангус – шотландські вельможі.
–Геката – володарка чорних сил.
–Три відьми – злі створіння, з вини яких сталася трагедія.
Читати дуже скорочено
Трагедія починається грізною сценою із громом та блискавкою: три сестри-відьми вирішують, де буде їх зустріч із Макбетом. В наступній сцені поранений воїн повідомляє королю Шотландії Дункану про те, що його генерали Макбет і Банко перемогли ірладсько-норвезьке військо повстанців під проводом Макдональда. Макбета вихваляють за хоробрість.
Макбет і Банко зустрічають відьм, котрі розповідають їм свої віщування. Перша прославляє Макбета як гламіського тана (дворянський титул, Макбет отримав його у спадок), друга — як кавдорського тана, третя — як нового короля. Банкові вони віщують, що йому не судилося бути королем, однак він стане предком королівської династії. Відьми непомітно зникають, а замість них з’являється посланець короля Росс і повідомляє про присвоєння Макбету титулу кавдорського тана (попередній тан засуджений до смерті за зраду) — перше віщування збулося.
Макбет повірив у те, що стане і королем. Про віщування він пише своїй дружині. Коли король Дункан зупиняється у їхньому домі Інвернесі, вона вирішує вбити його, щоби гарантувати трон своєму чоловікові. Макбет сумнівається в доцільності такої затії, але дружині вдається його вмовити. Вона влаштовує вбивство, закривавлений кинджал підкидає сплячим слугам.
Наступного ранку приїжджають Леннокс и Макдуф, тан Файфа. Макбет проводжає їх до короля, Макдуф знаходить труп. У фальшивому гніві Макбет вбиває прислугу, не даючи їй можливості виправдатися. Однак Макдуф ще спочатку підозрює Макбета, не показуючи цього.
Хвилюючись за своє життя, сини Дункана тікають: Малкольм — до Англії, а Дональбейн — в Ірландію. Через це на них лягає тінь підозри, і Макбет отримує трон Шотландії.
Незважаючи на успіх, Макбет замислюється над третім пророцтвом, котре стосується Банко. Він запрошує Банко на бенкет, але дізнавшись, що той вже зібрався на вечірню кінну прогулянку зі своїм молодшим сином Флінсом, наймає вбивць. Банко вбито, але його син утік.
На бенкеті раптово з’являється привид Банко і сідає на трон. Але бачить його лише Макбет, а гості приголомшені, бо бачать як Макбет кричить на порожній трон. Далі він вирішує звернутися до відьом. Вони викликають трьох привидів з віщуваннями-попередженнями «Остерігайся Макдуфа», «Ніхто з тих, що народжені жінкою, не повірить Макбету» і «Від усіх бід доля оберігає Макбета, допоки Бірнамсьий ліс не вийде на бій на Дуссініський пагорб». Поки Макдуф перебуває у вигнанні в Англії (збирається разом із Малкольмом іти війною на Макбета), Макбет убиває всіх у його замку, включно з дружиною та трьома синами.
Леді Макбет мучить совість — вона ходить уві сні й намагається змити кров із рук, весь час говорячи про якісь страшні речі.
Тим часом Малкольм і Макдуф зібрали військо, щоб іти в Шотландію і скинути з престолу «тирана Макбета». Багато танів (дворян) покинули Макбета. Малкольм, Макдуф і Сівард оточують замок Дунсіан. Їх воїни збирають гілки для маскування в Бірнамському лісі. Слуга повідомляє Макбету, що ліс став рухатися. Друге пророцтво здійснилося.
Макбет проголошує знаменитий монолог «Завтра, завтра, завтра», дізнавшись про смерть своєї дружини (самогубство).
Під час битви Сівард полонений, Макдуф сходиться з Макбетом. Макбет говорить, що він не боїться Макдуфа, адже не може бути вбитий будь-ким, народженим жінкою. На що Макдуф, відповідає, що він «із черева матері вирізиний ножем». Макбет нарешті розуміє останнє пророцтво, але пізно. Битва закінчується тим, що Макдуф відрубує голову Макбету.
У фінальній сцені коронується Малкольм. Вважається, що пророцтво відьм стосовно Банко здійснилося, адже Реальний король Англії Яків І із шотландського роду стюартів є нібито нащадком Банко. На це є прямий натяк Шекспіра у тексті, коли Макбет бачить привид Банко і ряд його нащадків-королів, восьмий із яких тримає дзеркало, в якому видно нових королів «із потрійним скіпетром, потрійною державою» (починаючи з Якова І, восьмого короля з роду Стюартів, шотландські монархи почали правити Англією та Ірландією).
Читати детальний переказ
Акт I
1. Три відьми під звуки блискавки та грому домовляються зустрітися після завершення бою , де планують «перед вечірньою зорею» зустріти Макбета.
2. У табір під Форресом, що є резиденцією короля Шотландського Дункана, прибуває закривавлений сержант. Він приносить радісну звістку: кузен короля і один з його досвідчених полководців – хоробрий Макбет розгромив супротивників, а їх ватажка Макдональда розсік навпіл, а голову поставив на жердині над вежею.
Проте радість від блискучої перемоги Макбета тривала недовго. Король Норвезький, колишній союзник Дункана та його підлий зрадник, скориставшись зручною нагодою, посунув свої численні полки на шотландців.
Проте Макбет та другий полководець Банко «відповіли ворогові подвійним ударом» і розгромили супротивника.
Сержант знесилений від втрати крові та його відносять до лікаря. У короля з’являється вельможа Росс і повідомляє про капітуляцію норвежців: король Свенон благає про перемир’я і пропонує «десять тисяч доларів». Вражений хоробрістю Макбета, Дункан нагороджує його титулом – Кавдорським таном.
3. На вересовому полі з’являються три відьми. Кожна з них вихваляється одна перед одною досконалими злими справами. Почувши барабанний бій, вони тричі замикають чарівне коло, і накладають закляття на Макбета.
Дорогою до Форреса на очі Банко і Макбета трапляються ці «висохлі та дикі створіння». Відьми вітають полководців і пророкують Макбету майбутню коронацію. Банко також хоче дізнатися про своє майбутнє. Відьми відповідають йому: Ти не король, але королів народиш. Приятелі здивовані таким передбаченням.
Назустріч полководцям скачуть королівські посланці Ангус та Рос, щоб оголосити переможцям про королівські нагороди. Пророцтва відьм починають збуватися: Макбет дізнається про присвоєння нових титулів. У своїх мріях він уже бачить себе королем, але Банко застерігає друга від подібних думок.
4. У палаці у Фарресі король дякує Макбету за відвагу, але той скромно відповідає, що це обов’язок підданого.
Дункан повідомляє присутнім, що робить сина Малькольма «принцом Кемберлендським та офіційно призначає своїм наступником. Макбет розуміє, що тепер Малькольм стає в нього на шляху до омріяного престолу.
5. В Інвернесі в замку Макбета його дружина отримує листа, з якого дізнається про передбачення відьом. Усвідомивши, що її чоловік може стати королем, а вона – королевою, леді Макбет звертається до злих духів, щоб ті наситили її лиходійством.
У замок приїжджає Макбет, а слідом за ним має прибути і король. Дружина хороброго полководця просить у всьому покластися на неї, а йому радить зобразити безневинність при спілкуванні з Дунканом.
6. Леді Макбет привітно зустрічає короля Шотландського та його оточення. Дункан просить якнайшвидше відвести його до Макбета.
7. На честь важливих гостей Макбет влаштовує у своєму замку розкішний бенкет. Його дружина шкодує, що не можна «одним ударом» вчинити злодіяння і виконати пророцтво. Вона запевняє чоловіка у тому, що їхній план спрацює. Потрібно лише напоїти Дункана та його свиту, а всю провину звалити на слуг.
Акт II
1. Після бенкету Банко разом із сином Флієнсом йдуть спати. Зустрівшись у коридорі замку з Макбетом, він передає йому алмаз – подарунок короля.
Коли Банко з Флієнсом віддаляються, перед очима Макбета з’являється закривавлений кинджал – “привид”.
2. Напоївши всіх гостей, леді Макбет чекає за воротами зали свого чоловіка, який повинен вчинити злочин – убити Дункана. Незабаром він виходить, приголомшений тим, що тільки-но зробив.
Леді Макбет вимагає, щоб чоловік відразу повернувся до зали і підкинув закривавлені ножі сплячим слугам, але той відмовляється. Тоді рішуча жінка сама підкидає знаряддя злочину не винним людям і змащує їх кров’ю.
Чується стукіт у південні ворота. Подружжя поспішає в свою опочивальню, щоб змити з рук плями крові й бути схожими на тих, хто щойно прокинувся.
3.Брамник впускає в замок королівських вельмож Ленокса та Макдуфа. Ленокс розповідає господареві замку про страшну бурю, що вирувала всю ніч, а Макдуф тим часом іде будити короля. Незабаром він вибігає і повідомляє страшну новину: короля вбито!
Макбет та його дружина чудово зображають здивування та жах. Зображаючи ненависть до «вбивць» короля Макбет вбиває слуг біля яких були закривавлені кинджали. Насправді він просто усуває зайвих свідків.
Сини вбитого Дункана – Дональбайн та Малькольм – не довіряють присутнім. Для своєї безпеки брати вирішують розділитися: Малькольм їде до Англії, а Дональбайн – до Ірландії.
4. Рос обговорює з 70-річним чоловіком події минулої ночі. Побачивши Макдуфа, він запитує, хто ж вбив короля. Той каже, що злочин вчинили слуги, яких вбив Макбет. А тих слуг мабуть підкупили брати Малькольм і Дональбайн, які швидко втекли із замку.
Ніхто не сумнівається, що тепер Макбет буде королем. Він вирушає в Скон, щоб там прийняти корону.
Акт ІІІ
1. Банко підозрює, що Макбет став королем нечистно. Його заспокоює лише те, що, згідно з пророцтвом відьом, сам він стане «батьком багатьох королів».
Макбет ділиться з Банко чутками «про племінників кривавих», які підбурюють народ. Макбет відчуває у «душі глибокий страх перед Банко», тому наймає двох убивць, щоб ті знищили його головних супротивників у боротьбі за трон – Банко та його сина Флієнса.
2. Побачивши засмученого чоловіка, леді Макбет намагається його підбадьорити, адже навіщо перемога, якщо вона не приносить радості. Полководець натякає, що незабаром буде скоєно новий злочин.
3. До двох убивць, які мають вбити Банко та сина, приєднується третій злочинець. Він зізнається, що також посланий Макбетом. Їм вдається вбити Банко, але той вчасно попереджає Флієнса про небезпеку і хлопець ховається від убивць.
4. На бенкеті на честь нового короля леді Макбет зустрічає гостей. Тим часом убивці повідомляють Макбету про виконане завдання: Банко мертвий, але його сину Флієнсу вдалося втекти.
Несподівано перед Макбетом з’являється закривавлена примара Банко, і він починає з ним розмовляти, лякаючи своїх гостей. Леді Макбет намагається пояснити дивну поведінку чоловіка нападами, які ще змалку мучать його.
Примара то зникає, то з’являється знову, і Макбет своєю поведінкою псує бенкет. Гості розходяться. Макбет зауважує, що на святі не було Макдуфа.
5.У степу Геката – володарка темних сил – лає трьох відьм за те, що ті посміли «Макбета долучити потай» до таємниць смерті. Король творить зло заради власних корисливих інтересів, і не захоче бути слугою темряви. Геката вирішує виправити помилку своїх підданих та підготувати страшну долю Макбету.
6. Лорд та Ленокс не сумніваються, що до смерті Дункана і Банко причетний Макбет. Лорд розповідає, що Малькольм влаштувався при дворі англійського короля Едуарда. Незабаром до нього приєднався вірний Макдуф.
Акт IV
На вулиці гроза, лунає грім. Три відьми у печері варять зілля у казані, кидають туди різні речі: «око мідянки, хвіст вужа, шерсть шкірана, зуб собачий разом із п’ястою жаб’ячою». Геката дякує відьмам за старання і радить їм швидше покінчити з приготуваннями: до печери наближається Макбет.
Король бажає отримати відповіді свої запитання. Відьми приймаються за чаклунство, і незабаром перед Макбетом з’являється примара в шоломі. Він радить королеві боятися Макдуфа.
Друга примара в образі закривавленого немовляти запевняє, що Макбет може сміливо лити кров і зневажати будь-які закони, оскільки він невразливий «для тих, хто народжений жінкою».
Третя примара – «дитя в короні, з гілкою в руці» – пророкує Макбету великий успіх, але лише доти, «поки на Дунсинанський пагорб у похід Бірнамський ліс дерева не пошле».
Макбет цікавиться у відьом, чи «сиде на трон держави» рід Банко? Але ті не дають королю точно відповіді.
2. У замку Макдуфа дружина вельможі сумує через відсутність чоловіка, який залишив її та дітей. Маленький син Макдуфа цікавиться у матері, чи був його батько зрадником, і що належить йому за зраду королю.
Несподівано у замку з’являється гонець, який просить пані з дітьми негайно тікати. Слідом за гінцем у залі з’являються вбивці, один із яких заколює хлопчика. Леді Макдуф намагається втекти від переслідувачів.
3. У палаці англійського короля Малькольм пропонує Макдуфу оплакати батька, але той хоче лише одного – оголити мечі і «за батьківщину вступитися». Проте битва за престол не входить у плани законного спадкоємця, оскільки він вважає себе негідним зайняти місце батька.
Малькольм перераховує Макдуфу всі свої недоліки, і чесний вельможа не може змиритися з ними. Тоді Малькольм зізнається, що спеціально очорнив себе, щоб перевірити відданість слуги. Він готовий повернутися до Шотландії і битися за трон.
В Англію приїжджає Росс і розповідає, як “стягуються війська тирана” – Макбет готується до війни. Він повідомляє Макдуфу сумну звістку: його дружина, діти та всі слуги жорстоко вбиті.
Акт V
1. У Дунсінані придворна дама повідомляє лікаря, що леді Макбет страждає на лунатизм. Жінка з відкритими, але незрячими очима звичним рухом тре собі руки, ніби хоче їх відмити від чогось.
Почувши бурмотіння леді Макбет, лікар бере перо, щоб зафіксувати все, що вона каже. Так лікар і придворна дама дізнаються про страшний секрет леді Макбет.
2. Шотландські вельможі обговорюють швидке наближення до Бірнамського лісу англійських військ, очолюваних Макдуфом, Малькольмом і Сивардом. Макбета деякі вельможі вважають божевільним, а деякі – сміливцем.
3. Дізнавшись про втечу своїх солдатів, Макбет лютує. Однак це не зменшує його впевненості у власних силах: король вірить у пророцтво.
Входить наляканий слуга і повідомляє, що під Дунсінаном стоять 10 000 озброєних англійців. Макбет розуміє, що прийдешній бій «або піднесе, або розтрощить» його. Він наказує лікарю швидше вилікувати хвору дружину, але той запевняє, що медицина в її випадку безсила.
4. Британська армія знаходиться неподалік Бірнамського лісу. Малькольм наказує солдатом нарвати гілок і прикритися ними, щоб збити «з пантелику розвідників» і не дати їм дізнатися точну чисельність війська.
5. Макбета не турбує облога замку. Почувши жіночий крик, він наказує дізнатися, що сталося. Слуга повідомляє сумну звістку – його дружина померла. Макбет вважає смерть дружини недоречною в цей час.
До короля прибуває гінець і повідомляє, що «ліс іде на замок».
6. Перед замком англійські воїни скидають із себе гілки та йдуть у відкритий бій з армією Макбета.
7.Макбет порівнює себе з ведмедем, що прив’язаний до стовпа, але битися повинен. Він бореться із сином полководця Сіварда і в сутичці вбиває його. Тим часом Макдуф шукає свого страшного ворога Макбета, щоб помститися за смерть свого сімейства.
8. Побачивши Макдуфа, Макбет просить його піти, оскільки почувається винним у смерті його дружини та дітей. У гніві Макдуф нападає на нього, але король лише сміється і каже, що його не вб’є той, кого жінка народила. На що вельможа зловтішно повідомляє, що він був вирізаний ножем із утроби матері, і вбиває короля.
Макдуф приносить Малькольму голову Макбета і вихваляє нового короля.
