Марія Заньковецька цікаві факти з життя (біографії) Ви дізнаєтеся в цій статті.
Марія Заньковецька цікава інформація
Марія Костянтинівна Заньковецька – українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця 19 і початку 20 століть.
Сорок років віддала артистка сцені і силою свого таланту пробудила інтерес до українського слова, українського театру.
Марія Адасовська народилася в родині збіднілого титулярного радника в селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії (сучасна Чернівецька область, Україна). Вона була п’ятою дитиною в сім’ї. Саме за назвою свого рідного села Марія взяла собі сценічний псевдонім Заньковецька. Любов до мистецтва Марії передав її батько, який гарно співав, грав на скрипці, гітарі та фортепіано. Разом з донькою Костянтин Костянтинович часто влаштовував маленькі сімейні концерти.
Марія після закінчення приватного пансіону в Чернігові хотіла вступити до консерваторії і професійно вчитися співу, проте батьки були проти такого бажання дочки. У той час професія співачки вважалася ганебною в середовищі дворян.
Прагнення Марії підтримав офіцер Олексій Хлистов, з яким вона познайомилася під час вистави в Ніжинському театрі. Лише вийшовши за Хлистова заміж і переїхавши з ним в місце його служби, Марія зрозуміла, що насправді чоловік не поділяв її прагнень. Хлистов вважав, що «Призначення жінки бути доброю дружиною і господинею». Відрадою в житті Марії стали виступи в аматорському драмгуртку військової частини. Саме тут відбулася доленосна для актриси зустріч з Миколою Карповичем Тобілевичем (псевдонім – Садовський).
Незважаючи на те що Марія з юних років брала участь у безлічі аматорських вистав, на професійній сцені її театральний дебют відбувся в 1882 році, коли їй було 28 років. Вона зіграла в «Наталці-Полтавці» в Єлисаветграді (зараз Кіровоград). Марія володіла гарним голосом меццо-сопрано, що відразу ж забезпечило успіх її виступів.
У 1887 році був розірваний церковний шлюб Заньковецької і Хлистова. Вона відмовилася від сім’ї і рідних, які не підтримували її прагнення і талант, і присвятила все своє життя театру. Марія взяла всю провину за розлучення на себе, а за законами того часу це означало, що вона не могла вийти заміж повторно. Через це вона страждала, не ставши «законною» дружиною єдиного чоловіка в своєму житті, якого любила, – Миколи Садовського.
Особисте життя Заньковецької складалося вкрай нелегко: постійні зради Садовського, скандали, докори. Якось, дізнавшись про чергову зраду коханого, за одну ніч актриса посивіла. Останнього разу бачилися вони 1911 року в Катеринославі. Перед смертю Садовського вона таки визнала, що досі любить його, але пробачити повністю не може. З коханим попрощалася вона 1933-го, передавши «ладанку» на його домовину.
Дітей Марія Заньковецька не мала, ще в молодості її чоловік О. Хлистов через безпідставні ревнощі сильно штовхнув її, коли вона була вагітна.
Практично світову славу актрисі принесли гастролі 1886-1887 років. Після того як один з виступів відвідав особисто імператор Олександр III, Марії запропонували роботу в імператорському театрі з величезним на той час гонораром, однак вона не прийняла запрошення, відповідаючи, що занадто любить Україну і її театр, щоб все покинути і перейти в російський. Вона була відданою рідному українському театрові до кінця, незважаючи на всі обмеження, які ставила для його розвитку царська влада.
Спільно з іншими діячами українського театрального мистецтва Заньковецька брала участь у створенні першого в Україні стаціонарного театру в Києві в 1906 році, а в 1918 році – Народного театру (сучасний Український драматичний театр імені Заньковецької у Львові).
Марія Заньковецька, з мужністю подолавши всі випробування і життєві трагедії, стала першою в Україні, кому присвоїли в 1922 році звання Народної артистки республіки. За своє життя вона зіграла більше 30 ролей. Реалізм її гри був на вищому рівні, глядачів вона захоплювала і змушувала всім серцем співпереживати своїм героїням.
Марія Заньковецька, гру якої високо цінували всі критики незалежно від напрямків, виступала з багатьма українськими театральними групами, але найбільшого розвитку як актриса вона досягла в трупах Марка Кропивницького, а пізніше – Миколи Садовського.
Її друзями були майже всі відомі українські письменники, культурні діячі, вчені того часу, такі як І.Франко, М.Коцюбинський, Л.Українка, І.Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М.Старицький, М.Грушевський, О.Богомолець та інші.
Її талантом захоплювалися письменники (Толстой, Чехов, Мирний, Тичина, Рильський, Нечуй-Левицький та ін.), художники, академіки, співаки, режисери (в тому числі Станіславський), композитор Чайковський та багато інших її сучасники.
