Міфи про Аргонавтів скорочено читати українською варто, щоб згадати історію про плавання за золотим Руном.
Міфи про Аргонавтів скорочено читати
Історія золотого руна (короткий зміст)
Плавання аргонавтів у Колхіду (короткий зміст)
Аргонавти видобувають золоте руно (короткий зміст)
Повернення аргонавтів до Греції (короткий зміст)
Ясон і Медея після повернення до Еллади (короткий зміст)
Міф про золоте руно скорочено
У місті Орхомені (область Беотія) древнім племенем мінійців колись правив цар Афамант. Від богині хмар Нефели він мав сина Фрікса та дочку Геллу. Цих дітей ненавиділа друга дружина Афаманта, Іно. У неврожайний рік Іно обманом схилила чоловіка принести їх в жертву богам для припинення голоду. Проте в останній момент Фрікса і Геллу врятував з-під ножа жерця баран із золотим руном (вовною). Цього барана відпрвила їхня матір Нефела. Діти сіли на барана, і він поніс їх у повітрі далеко на північ. Гелла під час польоту впала в море і потонула в протоці, яку відтоді почали називати на її ім’я Геллеспонтом (Дарданелли). Фрікса ж баран відніс до Колхіду (нині Грузія), де його виховав як сина місцевий цар Еет, син бога Геліоса. Летючого барана Еет приніс у жертву Зевсу, яке золоте руно повісив у гаю бога війни Ареса, приставивши сторожем могутнього дракона.
Тим часом інші нащадки Афаманта збудували у Фессалії порт Іолк. Онук Афаманта, Есон, що панував в Йолці, був скинутий з трону своїм зведеним братом, Пелієм. Побоюючись підступів Пелія, Есон сховав свого сина Ясона в горах у мудрого кентавра Хірона.
Сильним і сміливим юнаком ріс Ясон поруч з Хіроном до 20 років. Кентавр навчив його військовим мистецтвам та науці лікування.
Коли Ясону виповнилося 20 років, він вирушив до Йолка вимагати, щоб Пелій повернув йому, спадкоємцю законного царя, владу над містом. Своєю красою та силою Ясон одразу звернув на себе увагу громадян Іолка. Він відвідав будинок свого батька, а потім вирушив до Пелія і висунув йому свою вимогу. Пелій зробив вигляд, що згоден поступитися престолом, але поставив умову, щоб Ясон вирушив до Колхіди і здобув там золоте руно (ходили чутки, що від володіння цією святинею залежить благоденство нащадків Афаманта). Пелій розраховував, що його молодий суперник загине у цій експедиції.
Ясон почав готуватися до походу за руном. З усієї Греції зібралися на його заклик найславетніші герої. Серед них були Геракл, Тесей, брати Кастор та Полідевк, співак Орфей та багато інших. Майстерний Арг збудував для них корабель Арго. На честь цього судна учасників походу назвали «плавцями на Арго» – аргонавтами. Ясона та його друзів взяли під заступництво богині Гера та Афіна. Під звуки пісень Орфея Арго відплив з Йолка до далекої та небезпечної подорожі.
“Міф про плавання аргонавтів у Колхіду” скорочено
Першу зупинку в дорозі аргонавти зробили на острові Лемнос, де жінки на чолі з царицею Гіпсіпілою вбили за зраду всіх своїх чоловіків. Побачивши аргонавтів, лемніанки захотіли лишити їх жити у себе. Герої на якийсь час були з жінками, насолоджувалися бенкетам і забавам, але незабаром Геракл гірким докором змусив їх згадати про мету походу.
Залишивши Лемнос, аргонавти прибули на півострів Кізік у Пропонтіді (Мармурове море). Там їх привітно прийняв місцевий цар, а Ясон і його супутники допомогли йому в боротьбі з шестирукими велетнями, що жили по сусідству. Відпливши від Кізіка, аргонавти потрапили в бурю, яка вночі пригнала Арго назад на той самий півострів. Кізикійці у пітьмі прийняли аргонавтів за ворогів і вступили з ними у битву. Під час неї Ясон помилково вбив царя Кізіка, але ранок приніс усім бійцям гірке каяття.
Наступну зупинку аргонавти зробили в області Мізії. Там річкові німфи заманили до себе у вир вод гарного аргонавта Гіласа. Геракл, що пішов його шукати, відстав від Арго. Герої відправилися далі, спочатку не помітивши відсутності Геракла. Потім морський бог Главк, що піднявся з глибин, пояснив, що Геракл розлучений з аргонавтами з волі богів, які призначили йому здійснити дванадцять подвигів на службі у царя Єврісфея. В області Віфінії жорстокий цар Амік, який славився велетенською силою, викликав аргонавтів на смертельний кулачний бій. Виклик прийняв герой Полідевк. У жорстокому поєдинку він переміг Аміка і вбив його кулаками так само, як сам Амік раніше вбивав усіх своїх супротивників.
У Фракії аргонавти зустріли колишнього царя цієї країни Фінея, віщуна, покараного богами за те, що він надто часто відкривав пророчі таємниці людям. Боги покарали Фінея сліпотою і наслали на його будинок хижих гарпій, які забирали у нещасного їжу, змушуючи його голодувати. Крилаті герої Зет і Калаїд, що були серед аргонавтів, напали в повітрі на гарпій і прогнали їх. На подяку за порятунок Фіней відкрив аргонавтам спосіб пройти між скалами Сімплегадами, що сходяться, і розповів, що добути золоте руно їм допоможе богиня кохання Афродіта.
Незабаром після зустрічі з Фінеєм аргонавти досягли Симплегад. Дві скелі, що стояли з обох боків вузької протоки, то розходилися, то сходилися, знищуючі всі кораблі, які намагалися пройти між ними. Дотримуючись поради Фінея, аргонавти спочатку пустили між Симплегадами голуба, який встиг пролетіти: скелі вирвали в нього лише кінчик хвоста. У момент, коли Сімплегади знову розійшлися, прослизнув між ними і Арго. Скелі, що зіткнулися позаду корабля, роздробили у нього тільки кінець керма.
На острові Аретіаді (Аретії) на аргонавтів напали стимфалійські птахи, яких Геракл нещодавно прогнав із Греції (в одному із 12 подвигів). Ці птахи мали гостре бронзове пір’я. Ясону та його друзям довелося прикриватися від пір’я-стріл щитами. На Аретіаді аргонавти зустріли синів Фрікса, віднесеного з Еллади золоторунним бараном. Ті покинули Колхіду, щоб повернутися на батьківщину, але в дорозі їх корабель зазнав аварії. Діти Фрікса приєдналися до аргонавтів і розповіли їм про злісну вдачу володаря золотого руна – колхідського царя Еета.
“Аргонавти видобувають золоте руно” скорочено
Після цього Арго прибув Колхиду. Здобути золоте руно було майже неможливо, але покровительки аргонавтів, Афіна і Гера, вмовили богиню Афродіту порушити в серці дочки царя Еета, чарівниці Медеї, палку любов до Ясона. Так здійснилося передбачення Фінея про те, що аргонавтам допоможе Афродіта. Ясон у супроводі синів Фрікса вирушив до розкішного палацу Еета. Під час зустрічі з царем син Афродіти, Ерот, пустив у серце Медеї стрілу непереборної любові до Ясона. Вождь аргонавтів просив Еета віддати золоте руно, обіцяючи виконати будь-яке прохання. Еет був розгніваний цим проханням і дав Ясону нездійсненне завдання: запрягти царських вогнедишних биків у плуг, розорати поле бога війни Ареса, засіяти його зубами дракона і перебити закутих у броню ратників, які виростуть із цих зубів.
Ясон неминуче загинув би, однак закохана Медея перед виконанням батьківського завдання викликала вождя аргонавтів на побачення в храм богині чаклунства Гекати. Там вона дала йому чарівну мазь, яка робила людину невразливою, і навчила її, як принести Гекаті жахливу нічну жертву. Ясон відповів взаємністю на кохання Медеї і запропонував їй пливти разом із аргонавтами до Греції.
Вночі Ясон приніс Гекаті жертву, не злякавшись страшних чудовиськ, що з’явилися при цьому. На ранок він отримав від Еета зуби дракона, натерся маззю Медеї і пішов на поле Ареса. Випущені з печери вогнедишні бики кинулися на Ясона і мало не вбили його. Але сміливий герой за допомогою аргонавтів Кастора і Полідівка утихомирив биків, запряг їх у плуг, зорав поле і засіяв його зубами. З землі виросли воїни у латах. За порадою Медеї, Ясон кинув у їхній натовп камінь. Звинувачуючи в цьому кидку один одного, воїни зав’язали між собою криваву битву. Тих хто уцілів, перебив Ясон.
Еет, який чекав загибелі Ясона, був вражений тим, що аргонавт виконав його завдання. Але цар все одно не хотів віддати золотого руна і здогадувався, що Ясону допомогла Медея. Зрозумівши, що і їй, і аргонавтам загрожує смерть, Медея тієї ж ночі викликала Ясона на побачення і повела його викрадати золоте руно. Заклинаннями та чаклунськими зіллями Медея приспала дракона-сторожа. Ясон зняв руно з дерева і разом з Медеєю та аргонавтами поплив з Колхіди на батьківщину.
“Міф про повернення аргонавтів до Греції” скорочено
Дізнавшись про викрадення руна, Еет наказав своєму сину Апсирту наздогнати Арго. Аргонавти попливли до Істру (Дунаю), щоб пройти цією річкою в Адріатичне море (греки думали, що Дунай з’єднується з ним). Але послане Еетом численне військо колхідян зустріло Арго у гирлі Істра. Битися з ним жменька еллінських героїв не могла. Тоді на допомогу аргонавтам знову прийшла Медея. Вона заманила свого брата Апсірта на переговори до одного з храмів на березі. Апсирт прийшов туди, бо думав, що зустрінеться з Медеєю наодинці, але в храмі на нього кинувся з мечем Ясон і вбив. Дізнавшись про загибель свого ватажка, колхідяни збентежилися. Аргонавти тим часом вислизнули від них і попливли.
(За іншим варіантом міфу на чолі погоні за викрадачами руна був цар Еет. Медея, вбивши свого брата Апсирта, розрубала його тіло на шматки. Еет витратив час на те, щоб зібрати їх та гідно поховати, а аргонавти завдяки цьому відірвалися від переслідувачів.)
Випливши в Адріатику, Арго потрапив у жахливу бурю, мандрівники мало не загинули. Голос зі шматка священного дуба, сповістив аргонавтам про гнів богів за вбивство Апсирта і наказав їм повернути на північ, до острова чарівниці Кірки, сестри Еета, де Ясон і Медея мали очиститись від скверни свого гріха.
Кірка здійснила очисні обряди над Ясоном та Медеєю, але Арго чекало попереду ще багато пригод. Аргонавтам довелося пропливти між знаменитими Сциллою та Харібдою, яких пізніше бачив і Одіссей. Подібно до Одіссея, вони пропливали повз острів сирен, які приваблювали моряків співом, а потім убивали. Пройти Сирен аргонавтам допоміг Орфей, чия чудова музика перемогла чари пісень сирен. Потім Арго підійшов до жахливого виру Планктам, який піднімав у вузькій протоці хвилі, які доходили до верху скель, що оточували його. Пройти через планкти аргонавтам допомогла богиня Гера.
Аргонавти зупинилися на острові феаків у привітного царя Алкіноя. Але тут їх знову наздогнав флот колхідян, які вимагали видати Медею. Вже мала початися запекла битва, але посередником у суперечці виступив цар Алкіна. Він оголосив, що Ясон повинен повернути Медею людям її батька, Еета, тільки якщо вона ще не стала його дружиною. Ясон з Медеєю здійснили весільний обряд – і так звільнилися від погоні.
Арго поплив далі і вже підходив до берега Пелопоннесу, коли страшний вихор поніс його назад у відкрите море і закинув у непрохідну через густі водорості затоку біля пустельного берега Лівії. Вибратися із цієї затоки було неможливо. Аргонавти впали у відчай, але німфи порадили Ясону та його супутникам перенести Арго на плечах через усю Лівійську пустелю, на інший кінець Африки.
12 днів аргонавти брели піском з кораблем на спинах, поки не досягли на краю світу країни Гесперид. Там вони змогли вгамувати спрагу і спустити Арго в озеро бога Тритона, звідки їм, однак, довго довелося шукати виходу в море. Його знайшли лише після жертвопринесення Тритону. Прийнявши жертву, той сам з’явився перед героями та вивів їх у море. Біля берегів Криту в аргонавтів скінчилася вода, але вийти на сушу їм не давав мідний велетень Талос, який охороняв володіння критського царя Міноса, оббігаючи весь острів. Медея своїми чарами приспала Талоса. При падінні сонного велетня на берег у нього випав мідний цвях, що замикав єдину жилу, якою йшла його кров. Уся кров Талоса витекла, він загинув, а аргонавти зуміли набрати води.
“Ясон і Медея в Елладі” скорочено
Вцілівши в ще одній страшній нічній бурі завдяки допомозі Аполлона, який висвітлював їм шлях своїми золотими стрілами, аргонавти, нарешті, прибули до Йолка. Ясон приніс золоте руно Пелію, але той не виконав своєї обіцянки і не повернув вождю аргонавтів царського трону. Ясон і Медея вирішили жорстоко помститися обманщику. Чарівниця Медея, зібравши чаклунських трав і зваривши їх у казані, омолодила отця Ясона, Есона. Медея перерізала Есону горло, випустила з нього всю стару кров і залила замість неї відвар зі своїх зілля. Старий Есон перетворився після цього на молодого юнака. Дізнавшись про це, дочки Пелія стали просити Медею, щоб вона зробила те саме і з їхнім батьком. Медея прийшла з ними до ложа сплячого Пелія, дала його дочкам ніж і наказала перерізати цареві горло і випустити стару кров. Дочки Пелія перерізали горлянку батькові, але Медея не омолодила його. Вона заклинаннями викликала колісницю, запряжену крилатими драконами, і полетіла на ній від тіла вбитого.
Але це вбивство не допомогло ні їй, ні Ясону. Царську владу в Йолці отримав тепер син Пелія, Адраст, який вигнав Ясона із міста за вбивство батька. Ясон та Медея переселилися до Коринфу. У них народилося двоє синів. Ясон здружився з царем Корінфа, Креонтом, і через деякий час погодився одружитися з його дочкою Главка і кинути Медею. Медея, дізнавшись про зраду колишнього вождя аргонавтів, впала спочатку у розпач, а потім у страшний гнів. Медея вирішила помститися і сім’ї Креонта, і Ясону. Умовивши Креонта відкласти вигнання на одну добу, вона вдала, що примиряється з новим весіллям чоловіка, і послала Главці в подарунок розкішний одяг з головним убором. Але коли Главка одягнула його, тканина і вінець прилипли до її тіла. Отрута, що їх просочувала, змусила Главку померти болісною смертю. Помер і Креонт, який кинувся віддирати дари Медеї від тіла дочки.
Щоб помститися Ясону, Медея вирішила вбити своїх синів від нього. Подібні до батька хлопчики стали ненависними їй після чоловікової зради. У пориві ненависті Медея зарізала своїх дітей. Ясон, що прибіг на їхні крики, побачив лише, як його колишня дружина вилітає з дому на колісниці свого діда Геліоса, що була запряжена крилатими драконами. Медея не залишила Ясону для похорону навіть тіл дітей – вона забрала їх із собою.
Після помсти, Медея оселилася в Афінах, ставши дружиною царя Егея, батька великого героя Тесея. Колишній вождь аргонавтів Ясон за одним із варіантів міфу, після загибелі дітей покінчив життя самогубством. За іншою версією, він безрадісно мандрував решту життя, ніде не знаходячи постійного притулку. Проходячи одного разу через перешийок Істм, Ясон побачив напіврозвалений Арго, який колись аргонавти витягли на морський берег. Втомлений мандрівник ліг відпочити в тіні Арго. Поки він спав, корма корабля обвалилася і поховала Ясона під своїми уламками.
