Повість “Мій дідусь був черешнею” розповідає про відносини онука з дідусем, про родинні цінності. Характеристика героїв твору “Мій дідусь був черешнею” допоможе розкрити їх образи, риси характеру.
“Мій дідусь був черешнею” герої
Тоніно — головний герой повісті “Мій дідусь був черешнею”. Хлопчик, від імені якого ведеться розповідь; дуже любить свого дідуся Оттавіано та черешню Фелічію. На початку твору йому лише 4 роки, у кінці твору 7 років.
Дідусь Оттавіано — сільський дідусь Тоніно, добрий, мудрий і душевний; посадив черешню, яка стала символом любові й родинної пам’яті.
Бабуся Теодолінда — дружина Оттавіано, добра й турботлива, любила птахів, зокрема гуску Альфонсину.
Мама Тоніно — дочка Оттавіано і Теодолінди; спочатку сувора, але з часом змінюється, починає краще розуміти сина і поважати родинні цінності. Працює в магазині старовинних речей. Риси характеру: серйозна, розумна і турботлива. Вона любила свого сина, але не завжди розуміла дідуся. З часом вона змінилася і почала більше цінувати рідне село і батькову любов. Її звали Фелічія, як і черешню, яку посадив дідусь коли вона народилася.
- Луїджі й Антоньєтта – бабуся та дідусь Тоніно, які жили в місті. Їх улюбленцем був пес Флоппі, з ним вони возилися з ним немов з дитиною.
Гуска Альфонсина — улюблена пташка бабусі Теодолінди, символ тепла, казковості й дитинства Тоніною Вона катала верхи на собі Тоніно, коли він був меншим, а також грала з ним краще за будь – якого песика, знала кожний куточок в будинку й на подвір’ї, коли дідусь Оттавіано брав її з собою в гості – вона вела себе чемно й тихенько сиділа в корзинці, на відміну від Флоппі. Після смерті бабусі дідусь забирав її до себе в дім та почав з нею так розмовляти, ніби то була бабуся Теодолінда. Дідусь сказав що бабця перед тим як полетіти на небо наказали дбати про Альфонсину.
“Мій дідусь був черешнею” характеристика героїв
Тоніно — головний герой твору. Він — добрий, щирий і дуже допитливий хлопчик. Тоніно дуже любив свого дідуся і бабусю, а ще — черешню, яка росла у селі. Любив лазити по дереву, слухати “дихання” листя, їсти сабайон і слухати дідусеві казки. Він вірив у дива, любив природу і мав добре серце. Хлопчик був сміливим і вірним, він заліз на дерево, щоб врятувати його. Бо дідусь мені казав: “Те, що любиш — треба берегти”.
Дідусь Оттавіано — людина, завдяки якій Тоніно став відважним та терплячим, навчився цінувати своїх рідних та життя, бачити у темряві, зрозумів що ми не помираємо, а перетворюємося на того, кого любимо. Саме Оттавіано посадив черешню в день народження доньки. Він любив свою дружину Теодолінду, тому після її смерті дуже сумував. Він вчив онука лазити по деревах, слухати природу, бути вільним і сміливим. Йому не подобалося життя в місті, бо він любив село, землю і просте життя. Дідусь дуже любив свою сім’ю і залишив по собі добру пам’ять.…
