«На косі» характеристика героїв (аналіз) – Олесь Гончар

«На косі» характеристика героїв новели Олеся Гончара допоможе розкрити їх образи та риси характеру.

«На косі» характеристика героїв

Ольга

Молода дівчина, вчорашня студентка-відмінниця біофаку, яка після напруженого міського життя та розчарувань потрапила на безлюдну косу кільцювати птахів. Вона любить природу, особливо птахів і лебедів. Дівчина спостережлива, чутлива, щира та романтична. Вона вміє бачити красу навколишнього світу й відчувати себе його частиною.

Ольга має сильні моральні принципи. Після вбивства лебедя вона відкрито засуджує Танцюру, бо вважає природу священною. Спочатку дівчина захоплюється єгерем, але після його поведінки розчаровується в ньому.
Ольга — образ людини, яка не хоче миритися зі злом і байдужістю.

Михайло Іванович

Це працівник заповідника, який добре знає природу та птахів. Він небагатослівний, спокійний і простий у спілкуванні. Чоловік не дуже любить вести записи, але чудово орієнтується в житті заповідника. Він ставиться до природи з повагою та добре розуміє її закони.
Михайло Іванович — досвідчений знавець природи, який живе в гармонії з нею.

Парасковія Федорівна

Це дружина Михайла Івановича. Вона добра, турботлива й чуйна жінка. Їй шкода Ольгу, яка опинилася далеко від міста. Водночас Парасковія Федорівна не приймає жорстокості до природи. Коли Танцюра приносить убитого лебедя, вона відмовляється брати його на їжу, називаючи лебедя священним птахом. Її вчинок свідчить про людяність і повагу до природи.

Танцюра

Один із керівників господарств, від якого залежить розподіл заповідного сіна. Він сивий, має важкий протез, багато працює й звик долати життєві труднощі. Водночас Танцюра  дозволяє собі порушити правила й убиває лебедя. Після цього намагається виправдати свій вчинок. Танцюра уособлює людину, яка намагається виправдати морально неправильний вчинок власними проблемами.

Єгер

Єгер — новий працівник мисливського господарства. Спочатку він справляє на Ольгу приємне враження: здається мужнім, упевненим і незалежним. Проте пізніше дівчина бачить його справжню поведінку. Єгер намагається догодити Танцюрі й підтримує його полювання. Через це Ольга розчаровується в ньому.
Єгер — приклад пристосуванця, який готовий відмовитися від власних принципів заради прихильності впливової людини.

Позитивні та негативні герої твору “На косі”

• Позитивні: Ольга, Михайло Іванович і Парасковія Федорівна уособлюють любов до природи, людяність і моральність.
• Негативні: Танцюра та єгер показують різні форми морального компромісу, виправдання зла та пристосуванства.

Через протиставлення цих героїв Олесь Гончар порушує проблему морального вибору людини та її відповідальності перед природою.

«На косі» цитатна характеристика героїв

Ольга
 «Після напруг та перенапруг міського життя, з його карколомним темпом, чадом, гуркотнявою, нарешті ти чуєш тишу, впиваєшся простором, починаєш виходити з очманіння.»
«А вона таки й не догадалась, це правда, бо вся була поглинута тим сліпучим видовищем, бо вперше ж у такій близькості бачила розпростерті на півнеба живі лебедині крила, сяєво їх наближалось, як сонце…»
«Цей птах… Він і для мене свята! А де ваші святині? Чи ви вже звільнили від них своє життя?»
«Ольга тут уже просто зненавиділа єгеря, зненавиділа і власний спалах сліпого почуття до нього, з жахом подумала, і цей гнучкоспинець, вислужник міг би бути обранцем її серця.»

Михайло Іванович
«І справді, знає він птахів не гірше вченого-орнітолога: голови не підіймаючи, скаже, який саме птах над ним пролітає.»
«Михайло Іванович, який стояв на скирті, здається, міг би рукою їх дістати. А він і голови не підвів, продовжував далі втоптувати сіно.»

Парасковія Федорівна

«…а знизу йому вилами подає дружина його, Парасковія Федорівна, вірна подруга його заповідної самотності, яка для них, здається, самотністю і не є.»

Танцюра
«— Стривай… Тобі шкода цього лелеку? — Він навмисне називав лелекою лебедя, мабуть, щоб зневажливіше було. — На! Візьми! — І підняв з півсутіні машини купу того білого, важкого…»
«Що ти знаєш про наше життя… Звідки тобі знати, як воно нам ребра трощило і як нині ішачить наш брат…»

Єгер

“…смаглявий красень, цей чубатий парубок-єгер…”
«— Вікторе Павловичу, — покликав він Танцюру. — Ану дуплетом… Як там, на Байрачому!.. Дуплетиком! Ви ж умієте, як ніхто! — І в голосі єгеря з’явився такий мед, така холопська запобігливість, що Ользі стало соромно за нього…»